Ukraiński Żurnal - 12/2009

Юрій Косач і легенда Хмельницького

   Текст: Марко Роберт Стех, Торонто

   У середині 1930-х, у Парижі, Юрій Косач написав свій перший роман про Богдана Хмельницького „Дюнкерк“, змалювавши в ньому маловідомий і не підтверджений достовірними джерелами епізод з життя майбутнього гетьмана, коли він, нібито, від червня до жовтня 1646 р. під прапорами французької армії очолював корпус козаків-найманців у т.зв. фландрійській кампанії наприкінці Тридцятилітньої війни. При облозі іспанської фортеці в Дюнкерку завербована П’єром Шевальє козацька піхотамала, буцімто, прославитися як одна з кращих військових сил в Європі, й Косач зобразив кампанію як ключову стадію перетворення диких загонів степових авантюрників у дисципліновану армію, а їхнього капітана – у визначного „стратега, політика і дипломата“, без чого розпочата в 1648-ому козацька визвольна війна була б немислимою у її вражаючих масштабах і далекосяжних наслідках.

   За свідченням Косача друк книги „Дюнкерк“ розпочався у видавництві паризького „Українського слова“ в 1936 р., та „незабаром був припинений із-за незалежних від автора причин“. Мало того, подальша доля роману „ще сумніша“, бо ж після вибуху війни рукопис пропав дорогою до Львова. Беручи до уваги непросту вдачу Косача і легковажність, з якою він ставився до своїх писань (як правило, завершивши твір, він переставав ним цікавитися і не один рукопис пропав без сліду в хуртовині його безпритульного життя), можна здогадуватися, що сам автор суттєво спричинився до драматизму цієї історії.

   Косач ніколи не спромігся здійснити задум відтворити текст „Дюнкерка“, проте зачарованість постаттю та легендою Хмельницького, що його він вважав „велетнем української історії“, надалі заполонювала уяву. В 1941 р., у Львові, виходить роман „Рубікон Хмельницького“, який знову намагається зазирнути у недосліджену і мало задокументовану „історію народження героя“, змальовуючи кінець 1646 р., коли, повернувшись з Фландрії, Хмельницький переживає гірке розчарування крахом надій на Владислава ІV Вазу і „святу війну“ проти Османської імперії та придушує заколот у козацькому війську. Згодом Косач видає п’єси про синів Хмельницького: Тимоша („Облога“, 1943) і Юрія („Дійство про Юрія Переможця“, 1947), а в 1947 – повість про 1648 рік „День гніву“, першу книгу трилогії „Цезар степів“, на завершення якої, на жаль, авторові не вистачило сил і наснаги.

   Уже з початкових уривків, де експресіоністичними штрихами начеркані, з одного боку, п’яний відчай гетьмана після смерті сина Остапа і викрадення дружини, а з другого – здеморалізований дух варшавського двору, стає очевидним, наскільки цей роман відмінний від тогочасної писанини соцреалістів, – Качури, Корнійчука, Панча, Івана Ле, – які „з позицій марксизму-ленінізму“ звеличували Хмельницького за „возз’єднання“ України з Москвою. З перспективи часу продукція „за партійною формулою“ радянських „класиків“ не спроможна витримати конкуренції з історичними полотнами Косача.