Ukraiński Żurnal - 3/2010

Вдала комбінація традиції з експериментом

(Скачати весь номер: 3/2010 [PDF, 3.2 Mb])

   Текст: Микола Мушинка, Пряшів

 

   Наприкінці 2009 року в Театрі ім. Олександра Духновича в Пряшеві відбулася прем’єра п’єси „Буриданів осел“ словацького письменника та професора Пряшівського університету Карла Горака у постановці польського режисера Генріка Розена з Кракова.

   Дія п’єси відбувається в наш час, у русинсько-українському шахтарсько-хліборобському селі Порач, що в східній Словаччині. Голов ний герой Венделін Івчіц (у виконанні Василя Русиняка) все життя працював у шахті, а після роботи – ще й на клаптику землі. Аварія на шахті, після якої він помирає, призводить і до того, що перед ним (і, зрештою, перед глядачем) проходить у ретроспективній візії все його життя. Деякі кадри біографії героя (народження дитини, весілля, похорон) режисер демонструє на відеоекрані.

   Старий шахтар не може змиритися з фактом, що державна шахта, в якій він працював усе життя, стала приватною. А приватизував її спекулянт Максиміліан Бесіда (Любомир Миндош), його зять. Дочка (Людмила Лукачикова) теж не є „морально чистою“. Новий власник шахти зовсім не зацікавлений у вдосконаленні шахти та полегшенні праці шахтарів. Усі його зусилля спрямовані на те, щоб за допомогою дружини виманити від тестя заощаджені гроші і вести безтурботне життя. Розгублений Івчіц, який гроші заробляв чесною працею і вірив у комуністичні ідеали, вирішив убити не лише підлого зятя, але й інших зажерливих власників.

   Найбільше розуміння він знаходить у внука Рене (Владімір Чема), який мріяв стати професійним кінорежисером, однак до кіноакадемії його не прийняли, і він відбуває „практику“ в діда на шахті, де до того ж фіксує все на фото. Венделін бачить у ньомусвого спадкоємця – чесного, незаангажованого в нову економічну реальність. Одна з дійових осіб, яку Івчіц хоче забрати з собою „на той світ“, – його корова Беланя, власне кажучи, – лише її величезне вим’я, прикріплене на палиці…

   Вистава завдяки подібним вдалим експериментам режисера дуже динамічна, повна неочікуваних моментів. Вагому роль в ній відіграють еротичні сцени, хоча іноді вони виглядають надто відвертими, а то й просто зайвими.

   Одним із вдалих режисерських прийомів є комбінація дії гри на сцені з площинними проекціями на екран. Актори демонструють дуже добру гру, особливо слід відзначити головного героя у виконанні Василя Русиняка. Глядачі сприйняли виставу позитивно, вітаючи оплесками не лише фінал, але й окремі сцени.