Ukraiński Żurnal - 4/2010

Corruptio, з латинської – „гнити“...

   Текст: Валентина Люля

   За результатами минулорічного дослідження „Transparency International“Україна за рівнем корупції посідає 146 місце зі 180 країн. Індекс корупції визначався за десятибальною шкалою, де „0“ – тотальна корумпованість, „10“ – її відсутність. Ще в 2008 році Україна мала 2,5 балів і посідала 134 місце, і лише за рік опустилася до 2,2 балів й зайняла своє „почесне“ місце серед Росії та африканських країн – Кенії, Камеруна, Сьєра-Леоне, Зімбабве...

   Корупція – явище старе і є всюди. Тільки чомусь у деяких країнах корупція є не такою явною для пересічних громадян, як в Україні.

   За прикладами далеко ходити не треба. Моя знайома має двох дітей та невиліковно хворого чоловіка. Живуть на її зарплату та інвалідну пенсію чоловіка, якої сяк-так вистачає на ліки. От у черговий раз треба продовжувати „інвалідність“ – обстеження, довідки, все це офіційний бік питання. Неофіційний – хабар. На запитання: але ж віндійсно хворий, йому просто неможливо не дати „інвалідність“? – відповідь банальна: „У нас можливо все! A як не дадуть, то я тоді з дітьми пропала“. Люди страхують себе навіть там, де на 100 % мали б мати впевненість.   Виготовити документи – плати хабар, пройти медогляд – хабар, та навіть на кладовищі місце отримати – без хабара вас можуть довго ховати. Хабарі від кількох гривень до сотень тисяч і мільйонів в Україні є невід’ємною частиною щоденного життя. Та й чому дивуватися, якщо корупція на найвищому рівні – для більшості українців вже давно очевидний факт, але ще не відомо, щоб когось за це покарали. Все тихенько заминається. От де зараз Ігор Гончар, директор Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації, колишній сват нині вже колишнього президента Віктора Ющенка, якого у серпні 2008 року затримали під час отримання ним хабара у розмірі 15000 доларів США? За це підприємець, який давав хабар, мав отримати ліцензію на оптову торгівлю алкоголем. Шуму в медіа було дуже багато. Опозиційні до Ющенка „регіонали“ кричали не менше. Але чим усе закінчилося? Чи був суд? Що робить зараз пан Гончар? Невідомо. Все затихло, наче нічого й не було.

   У прямому ефірі рейтингового телеканалу ще прем’єр Юлія Тимошенко безсоромно відбріхується перед журналістами на запитання, чому в податковій декларації не вказано суми оплати оренди „будиночку“, який вона винаймає в Конча-Заспі, бо, за її ж словами, нерухомості в Києві у неї нема? „Я хочу вас переконати, що декларація нормальна, достойна, як у нормального прем’єр-міністра. До того, що там написано, мені додати нема що. Якщо є запитання – в Генеральну прокуратуру!“ – різко відрубала прем’єрка.

   Коли українці дізнаються, що один із чеських прем’єрів, Станіслав Гросс, подав у відставку, бо журналісти розкопали інформацію про наявність у нього квартири, яку він не міг купити з тих прибутків, які отримував, то починають сміятися. Ще більше сміються, коли дізнаються, скільки коштувала ця квартира. Мовляв, наші чиновники в такій дешевій квартирі не жили б...

   У грудні минулого року Київський міжнародний інститут соціології провів соціологічне дослідження, за результатами якого кожен п’ятий українець (20 %), у 2009 році зіткнувся з вимаганням хабара від представників влади, a 54 % українців вважають, що за останній рік розмір хабарів, які беруть чиновники, збільшився.