УЖ
Українська Čeština
Polska English
LVIV - Open to the World

Ukraiński Żurnal - 4/2010

Армійський розпродаж

(Скачати весь номер: 4/2010 [PDF, 2.6 Mb])

   Текст: Михайло Самусь,

   заступник директора Центру досліджень,

   армії, конверсії та озброєнь, Прага

 

 

   Корупція в українському військовому секторі має свої особливості. Особливості ці визначаються двома головними факторами. По-перше, фінансування Збройних сил України настільки мізерне, що недозволяє говорити про значні закупівлі нового озброєння. По-друге,після розпаду Радянського Союзу на території України залишилося стільки військового майна та військових містечок, що, за сучасними поглядами, вистачило б на десяток Українських армій.

   Тому, на відміну від більшості європейських країн, військова корупція в Україні лежить не у сфері корупційних схем довкола закупівель нових зразків техніки для Збройних сил, а, якраз навпаки, сконцентрована у формуванні тіньових схем реалізації надлишкового майна.

   Щоб зрозуміти масштаби проблеми, достатньо згадати звіт Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України, опублікований у квітні 1998 року. Тоді стверджувалося, що впродовж 1992–1997 рр. продаж військової техніки в Україні здійснювався абсолютно безконтрольно. Лише за кордон було продано озброєнь та військової техніки на загальну суму близько $32 млрд.! Скільки майна було „вилучено“ для внутрішнього користування, комісія даних не мала.Однак найбільш цікавим результатом роботи комісії Верховної Ради стала повна відсутність будь-яких конкретних рішень. Навіть у кулуарах Верховної Ради не пам’ятають, чим закінчились гучні звинувачення членів комісії. Не дивлячись на те, що у звіті комісії, текст якого потрапив до преси, називаються десятки прізвищ та повідомляються деталі конкретних оборудок, до цього часу не відомо жодного випадку офіційного обвинувачення чи порушення кримінальної справи.

 

   Розпродавати весь час є що

   А ось ще один факт щодо масштабів „надлишкового майна“ Збройних сил: через 10 років після завершення роботи слідчої комісії Верховної Ради виявилось, що Українська армія все ще має настільки багато непотрібної власності, що її продаж та утилізація буде тривати ще 25-30 років! Про це у липні 2008 року заявив начальник Головного управління логістики – заступник командувача Сил підтримки ЗС генерал-лейтенант Володимир Хижий. При цьому, поскаржився він, попит на радянське майно та техніку постійно зменшується, що веде до зниження їхньої вартості. „Наша головна проблема – відсутність механізму реалізації надлишкової техніки тамайна. В той же час, ми щороку витрачаємо на утримання всього того, що нам не потрібно, 4,7 млн. грн.“, – підкреслив він.

   Генерал Хижий дійсно назвав одну з головних передумов формування умов для корупції у сфері реалізації надлишкового майна– відсутність прозорого та чітко встановленого механізму вилучення майна з власності Міноборони та передачі іншим власникам. Це виглядає дивно, але після майже 20 років незалежності такий  механізм так і не був створений. Cаме це і є свідченням того, що корупція у цій сфері є. Більше того, виходить так, що корупція незмінно перемагає будь-які намагання військових чиновників навести лад.

    Тільки за останні 5 років було впроваджено ряд різноспрямованих кроків, які не додали ефективності системі і ще більше заплутали ситуацію. Наприклад, у квітні 2006 року за ініціативою міністра оборони Анатолія Гриценка був створений Державний департамент надлишкового майна і земель, який повинен був займатися питаннями вилучення майна з власності МО та контролювати його подальше використання. А буквально за кілька днів до цього рішення Гриценко звільнив свого заступника В’ячеслава Кредісова, який відповідав якраз за реалізацію надлишкового майна. За інформацією з преси, Кредісов створив кілька корупційних схем незаконного вилучення військових фондів, зокрема у Криму, через ТОВ „Барконд“. Саме начебто за це Гриценко і позбавив його посади. Втім, жодна кримінальна справа з цього приводу до логічного кінця доведена не була.

 

   Хто поборе „корупційного змія“?

   Наступний міністр оборони Юрій Єхануров вирішив по-своєму владнати наболілу проблему, а тому ліквідував Держдепартамент надлишкового майна і земель та створив у липні 2008 р. державне спеціалізоване підприємство „Укрспецторг“ з подібними функціями.А вже у травні 2009 р. Головне контрольно-ревізійне управління звинуватило Єханурова у зловживаннях в організації харчування військовослужбовців, порушеннях при закупівлі паливно-мастильних матеріалів та незаконній передачі 53 земельних ділянок загальною площею 266 га. В результаті це й призвело до відставки міністра оборони. І знову, жодне зі звинувачень не було доведене. А Єхануров виступив з вимогою публічних вибачень з боку тодішнього прем’єр-міністра Юлії Тимошенко і назвав усі звинувачення „політичним замовленням“.

    Зараз новому міністру оборони Михайлу Єжелю знову потрібнобуде створювати свою систему. І намагатись побороти „корупційногозмія“. Хоча недоброзичливці Михайла Броніславовича можуть відразу виказати сумніви у його здатності до ефективних змін у цій сфері. Адже Леонід Кучма у 2003 році звільнив Михайла Єжеля зі звинуваченнями у реалізації за зниженими цінами кіпрській фірмі двох морських танкерів „Макіївка“ та „Керч“, а також рефрижераторного судна „Ялта“. Також його звинувачували у фрахтуванні суховантажного транспорту „Горловка“ для перевезення мандаринів з порту Батумі до України і заправлення його паливом з недоторканого запасу ВМС України. Однак у подальшому всі кримінальні справи були припинені.

   Здається, новому міністру оборони Єжелю дійсно випав заразунікальний шанс довести, що всі ці звинувачення були надуманими. А зробити він це може, навівши, нарешті, порядок у сфері реалізації надлишкового майна ЗС. Адже ніхто не сумнівається в тому, що на ласі шматки землі й іншої інфраструктури Міноборони у різних куточках України рясно ллються слинки у цілої армії охочих „бізнесменів“. Чи зможе протистояти спокусі новий міністр? Побачимо це дуже скоро. 

 

Український журнал