Ukraiński Żurnal - 5/2010

Де починалася історія нашої Країни?

(Скачати весь номер: 5/2010 [PDF, 3 Mb])

   Текст: Михайло Відейко,

   Дарем, Велика Британія

 

   На питання, коли і за яких обставин виник цей Світ, давні шумери відповідали: тоді, коли люди почали пекти хліб і плавити метал в оселях Країни. Звичайно, вони мали на увазі власну Країну, межиріччя Тигру і Єфрату. Але що відбувалося в Європі, на землях України, на берегах Дніпра у ті часи, коли „історія починалася в Шумері“?

 

   Серед величезної археологічної спадщини України особливе місце посідає трипільська культура, з якою пов’язують процес створення підвалин сучасної цивілізації на території України – розвиток аграрних технологій, металургії, становлення певного світогляду та етнографічних рис, тощо. Поява трипільської археологічної культури понад сім тисячоліть тому стала одним із поворотних моментів у історії цього краю і багато в чому визначила його належність до європейської цивілізації.

 

 

   Коли, де і як

   Трипільська культура – археологічна культура доби енеоліту та початку бронзового віку (близько 5400−2750 рр. до н. е.). Свою назву отримала на початку ХХ ст. за місцем розкопок, які проводив у 1896−1998 рр. тоді ще археолог-аматор, чех за походженням Вікентій (Честослав) Хвойка (Čeněk Chvojka) у околицях містечка Трипілля (нині – село Трипілля Обухівського району Київської області). Більшість знахідок із цих розкопок зберігається нині у Національному музеї історії України в м.Києві, за винятком речей, які дослідник подарував музеям інших міст та країн. Так трипільські старожитності потрапили до Харкова, Саратова, Москви і Санкт-Петербурга, і навіть до Праги, де в Карловому університеті зберігалися ще у 30-ті роки ХХ ст. Цю колекцію опублікував Олег Кандиба – український археолог, який навчався і захистив докторат з трипільської культури у цьому ж університеті.

   Над вивченням трипільської культури в Україні працювали п’ять поколінь дослідників – загалом понад 180 осіб, а бібліографія видань (лише наукових друкованих праць) нині налічує понад 2500 позицій, в тому числі понад 60 монографічних досліджень, опублікованих упродовж останніх 130 років.

   Нині трипільська спадщина досліджується вченими різних країн. Багаті археологічні колекції виставлені в музеях та нагромаджені в університетах, дослідницьких інститутах та приватних колекціях. Найбільші археологічні скарби зібрані в Києві, у Національному музеї історії України та Археологічному музеї Інституту археології НАНУ. Тут ми можемо побачити чудову трипільську кераміку, глиняні фігурки та моделі будинків і храмів. У понад 60 музеях України – у Львові, Одесі, Вінниці, Черкасах та інших містах, у сільських музеях виставлені старожитності цієї культури. Трипільські колекції нині є в музеях Польщі (Краків, Варшава, Познань), Росії (Санкт-Петербург, Москва), Великобританії (Лондон), Австрії (Відень).

   В Україні музеї та місця давніх поселень, а також археологічні розкопки на Дніпрі, Південному Бузі та Дністрі притягують багатьох туристів. У с.Трипілля, на Дніпрі, відкрито музей та пам’ятник Вікентію Хвойці. Кілька років тому з’явилася можливість відвідувати печеру Вертеба (Тернопільська обл.), в якій трипільці жили впродовж 1000 років. Археологічні дослідження, які розпочалися тут в ХІХ ст., нині продовжені Михайлом Сохацьким, директором Борщівського музею. В печерному лабіринті було виявлено сотні мальованих посудин та глиняних фігурок.

   Трипільська культура – складова частина великого кола давньоземлеробських культур доби неоліту та мідного віку (Кріш, Боян, Вінча, Варна, Каранове, Гумельниця, Лендель, Тисаполгар, та ін.), які дослідники часом об’єднують у такзвану „цивілізацію Старої Європи“, час існування якої на території приблизно від сходу сучасної Італії до Дніпра припадає на VI – IV тис. до н.е.   На території України пам’ятки трипільської культури відомі у 15 областях, а випадкові знахідки – ще у чотирьох – всього понад 2300 пам’яток, серед яких поселення, могильники і поховання, скарби і окремі знахідки. Своєю появою культура Трипілля, як вважають нині більшість вітчизняних та закордонних дослідників, завдячує кільком європейським археологічним культурам доби неоліту: Боян, культури лінійно-стрічкової кераміки, Дудешть, Кріш, Хаманджія. Найдавнішим в Україні є поселення Бернашівка на Дністрі. Картографування поселень показує поширення трипільської культури в Україні із заходу на схід, на Дніпрі перші трипільці з’явилися приблизно через тисячу років після появив Україні.

 

 

   „Це неможливо, бо цього не може бути“

   Звичайні поселення трипільців налічували від 7–15 до 100–200 споруд (житлових та господарчих), з населенням від 50–100 до 500– 900 мешканців. Серед трипільських селищ археологи відкрили величезні поселення, за плануванням схожі на міста – вони мають значну площу 100−450 га, складне планування, а їх населення могло досягати 10000. Вони виникли у другій половині, а зникли на початку ІІІ тис. до н.е. – епоха трипільських протоміст тривала понад 1200 років. Нині на всій території поширення трипільської культури відомо понад півтори сотні селищ площею у кілька десятків гектарів.

   Історія цього відкриття, яке сталося у 70-ті роки ХХ ст. пов’язана із застосуванням археометричних методів – аерофотозйомки та магнітної зйомки. Завдяки працям топографа К. Шишкіна, геофізика В. Дудкіна, археологів М. Шмаглія, К. Зіньківського та багатьох інших світ дізнався про найбільші поселення мідного віку на території Європи. Відкриття трипільських протоміст стало однією з найбільших археологічних сенсацій у історії досліджень цивілізації Старої Європи – поряд з „золотим“ Варненським некрополем, неолітичними святилищами – „ронделями“ та мідними копальнями V тис. до н.е. на Балканах.

   Спочатку, у середині 60-х років ХХ ст., військовим топографом К. Шишкіним на аерофотознімках Центральної України були прочитані сліди величезних поселень. Це місце нескладно знайти на мапі України – воно знаходиться  там, де річка Синюха відділяє безкраї, випалені безжальним сонцем степи від зеленої смужки лісостепу, між Південним Бугом та Дніпром. Перша реакція археологів була: „це неможливо, бо цього не може бути“. Нині кожен бажаючий може переглянути супутникові знімки у Google та переконатися в існуванні трипільських протоміст.   Вже перші польові дослідження, організовані М. Шмаглієм, підтвердили наявність у вказаних місцях залишків поселень трипільської культури. Радіовуглецеві дати показали, що вони існували в період IV–III тис. до н.е. Археологічні та археометричні дослідження крок за кроком відкривали цю сторінку Праісторії. Це було складним завданням – зробити докладні плани таких великих поселень, похованих під товщею землі. Було неможливо розкопати їх в такій великій мірі, бо це вимагало сотень років розкопок лише для одного поселення.

    Після 20 років досліджень В.Дудкіним були створені понад 40 планів трипільських поселень з території України та Молдови, які датовані між 5000–2750 рр. до н.е. Серед них були сім протоміст, зокрема Тальянки, яке мало площу близько 450 га, найбільше в Європі (датоване між 3700–3500 до н.е.). Щоб отримати таку інформацію за допомогою розкопок, археологам знадобилася б тисяча років. Використовуючи ці плани, українські археологи дослідили на давніх поселеннях понад 200 різноманітних об’єктів та отримали багато інформації про трипільську цивілізацію та трипільців. Тривають дослідження трипільських протоміст і нині, в тому числі за участю археологів з різних країн світу – Великої Британії, Швейцарії, Франції та інших.

   Будинки трипільских протоміст споруджувалися впритул один до одного, утворюючи до двох ліній укріплень. Перша лінія оточувала центр, а друга знаходилася на віддалі, яка відповідає польоту стріли з першої. Масштаби укріплень вражають – еліптична в плані цитадель поселення біля Майданецького була 1 км в довжину, така ж в Тальянках – 3,5 км!

   Споруди мали каркасно-стовпову конструкцію, серед них були і двоповерхові. Міжповерхові та горищні перекриття, стіни обмазували глиною. Знайдені керамічні моделі будівель дозволяють уявити зовнішній вигляд, інтер’єри та оздоблення жител і культових споруд. Стіни прикрашали малюванням мінеральними фарбами. Використовували різьблені дерев’яні деталі. Приміщення опалювали як відкритими вогнищами, так і купольними печами. У трипільський час було створено тип житла, який був характерною рисою архітектури населення лісостепової смуги України у наступні тисячоліття.

 

 

   Нереалізований потенціал

   Для виготовлення знарядь праці, зброї трипільці використовували кремінь, камінь, кістку або ріг. Дослідження мідних виробів показало, що частина з них виготовлена із металу, видобутого трипільцями на території України. Нині ці родовища, вивчені геологами, являють значний інтерес для сучасної промисловості, там є навіть чиста, самородна мідь! „Стратегічною“ сировиною був кремінь, який з трипільських земельна Дністрі та Волині розходився у далекі краї, навіть за Карпати – його виявлено під час розкопок у Польщі, Словаччині та Угорщині. Всього трипільці, за підрахункамигеологів, використовували понад 150 видів мінеральної сировини, частину якої імпортували, часом з досить далеких країв: один з видів мінеральних фарб, який йшов на виготовлення давньої „косметики“, потрапив до них аж із Єгипту!

   Основу економіки трипільців, однак, складала аграрна галузь. Тут, на території України, вони мали можливість використовувати величезні площі родючих земель, а природні умови у V–IV тис. до н.е. були достатньо сприятливими, аби отримувати пристойні врожаї невибагливих плівчастих пшениць, ячменю та інших злаків. Багаті пасовиська у долинах великих річок – Дніпра, Дністра, Південного Бугу давали змогу випасати худобу, в лісах можна було полювати, річки багаті рибою.   Так трипільці досягли чималих успіхів завдяки власній праці, розуму та ресурсам дуже багатої країни, яку нині називають Україною. Вони були першими, хто довів: тут можна власноручно збудувати високу цивілізацію та добре життя. Криза економічної системи, викликана глобальними екологічними змінами на зламі IV–ІІІ тис. до н.е привела до колапсу останньої великої цивілізації європейського енеоліту. Потенційні можливості трипільської цивілізації (як і Старої Європи в цілому) не були реалізовані в цей час.

   Цивілізація Трипілля захоплює та привертає увагу все більше і більше по мірі того, як ви знайомитеся з нею. Вона, як і раніше, зберігає багато таємниць, однак одне стало достатньо зрозумілим нині: підвалини цивілізації тут було закладено в ті часи, коли люди почали пекти хліб та плавити метал на землі, яку нині називають  Україною.