Ukraiński Żurnal - 5/2010

Трипільська культура ще хвильку зачекає

   Текст: Владислав Чабанюк, Легедзине

   Бум проведення досліджень трипільської культури припав на вісімдесяті роки минулого століття, коли Інституту археології АН УРСР на проведення щорічних польових розкопок та розвідок з республіканського бюджету виділялися значні кошти. При цьому акцент робився на комплексні дослідження гігантських поселень Черкащини, для чого було створено Трипільську експедицію, що складалася з чотирьох окремих загонів.

   Економічні проблеми, що прийшли з початком дев’яностих років, не могли не позначитися на археологічній науці. Так, за державні гроші Трипільська експедиція останній раз працювала в 1994 році. Але в кінці 90-х ситуація покращилася – знову почастішали виїзди археологів на поля, на цей раз вже лише завдяки спонсорській допомозі, міжнародним грантам, чи просто на скромні кошти університетів, студентам яких необхідна археологічна практика. Варто уявити собі, що проведення однієї середньої експедиції коштує декілька десятків тисяч доларів.

   Вже на початку ХХІ століття проводилися розкопки на Київщині, саме в тих місцях, де колись вперше відкрив Трипільську культуру Вікентій Хвойка. Щороку організовує власні розкопки на Поділлі Вінницький педагогічний університет; Галицький національний заповідник – на території Західної України.

   Звичайно, найбільш масштабною є робота, яку проводить Трипільська експедиція Інституту археології НАН України. Починаючи з 1998 року, вона відновила свою роботу на поселеннях-гігантах і з 2001 року працює завдяки фінансуванню з фондів „Search Foundation“ (США) та „QES Investment LTD“ (Великобританія). Щороку експедиція розкопує по дві-чотири трипільських „площадки“ (залишки трипільських жител), опрацьовує велику кількість знайдених артефактів, які потім передаються до фондів Заповідника „Трипільська культура“, акцентує увагу на вивченні трипільської архітектури, проводить досліди з експериментальної археології.

   Ще з 60-х років минулого століття вдалим і цікавим для людей видався досвід створення в Європі скансенів – невеликих хуторів чи селищ, у яких люди відтворювали життя, максимально наближене до певного історичного періоду. Так з’явилися неолітичні села, села періоду бронзи чи раннього заліза. Житла, одяг, речі, харчування – все мало відповідати часу і духові певної епохи. Наплив бажаючих  перенестися „машиною часу“ в світ минулого збільшувався і заявляв про велике зацікавлення сучасної людини своїм далеким „дитинством“. Саме такий, перший в Україні, трипільський скансен створюється в Заповіднику „Трипільська культура“. Три житла, господарські приміщення, гончарна піч, худоба, посуд, знаряддя праці з каменю, кістки, міді – все це має бути поруч законсервованих розкопок найбільшого на той час у світі поселення „Тальянки“. Заповідник „Трипільська культура“, що був створений у 2003 році, на сьогодні зберігає більше чотирьох тисяч предметів, серед яких – рідкісні моделі трипільських будівель, найперша в Україні мідь з поселення Бернашівка. Щороку фонди Заповідника поповнюються завдяки роботі Трипільської експедиції та невеликим власним пошуковим розвідкам. На жаль, до цього часу музей Заповідника так і не відкрився, тисячолітній матеріал лежить по коробках, чекаючи свого зоряного часу.