Ukraiński Żurnal
Всі попередні номери
Наш читачу!
Майже половина опитаних чехів віком до 24 років не може впевнено відповісти на запитання про події, які відбулися в 1948-му та 1968 роках. У першому випадку йдеться про комуністичний путч, у другому — про інтервенцію військ «п’ятірки» на чолі з Радянським Союзом. Такі результати досліджень, які замовила чеська організація Post Bellum.
Незнання історії, на думку фахівців, підштовхує молоде покоління в обійми радикалів і змушує їх повторювати помилки предків. Водночас дозволяє тому ж самому агресору використовувати все ті ж засоби й методи, які, як не дивно, як спрацьовували тоді, так спрацьовують і нині.
Цього року минає 50 років із часу вторгнення військ Варшавського договору в невелику країну в Центральній Європі. Чехословаччина перебувала тоді, як пише у своєму тексті Їтка Вондрова, «у дуже несприятливих умовах». Своєрідним «побічним продуктом» політики детенте двох наддержав «було взаємне запевнення в тому, що вони не будуть втручатися у внутрішньоблокову проблематику одна одної». Чехословаччина тоді «була самотніша, ніж у часи Мюнхена», писав у 1968 році в паризькій «Культурі» Юліуш Мєрошевський.
Перед подібним викликом опинилася у 2014 році й Україна. На щастя для неї, хоч як би в Москві не намагалися втримати правила біполярного світу тридцятирічної давнини, нині міжнародна ситуація інша. Чехословаччина тоді навіть не шукала союзників. Україна союзників знайти зуміла. І хоч в українських ЗМІ часто можна натрапити на зрадофільські думки про те, що «ми самі й нам ніхто не допоможе», порівнювати Україну 2018-го із Чехословаччиною 1968-го не можна.
Та все ж варто нагадати тим чехам і словакам, які нині не переймаються Україною, що саме з її території прийшли совєтські танки й що етнічні українці брали участь у переговорах і інтервенції — як виконавці, звичайно, але все-таки вони підсилювали Москву. А в наших інтересах — щоби підсилювали нас. Чи не так?
Українцям також варто було б ознайомитися з українським аспектом 68-го, про який ми у нашому номері лише згадали, а саме про роль Петра Шелеста та Василя Біляка.
Попри все, краще все ж таки керуватися гаслом «За вашу й нашу свободу!», ніж «За ваші й наші кайдани».
Скачати повну версію: 7/2018 [PDF, 4.2 Mb]
Всі попередні номери
