УЖ
Українська Čeština
Polska English
LVIV - Open to the World

Ukraiński Żurnal

Як не капітулювати знову
Всі попередні номери

Як не капітулювати знову Наш читачу!
Майже половина опитаних чехів віком до 24 років не може впевнено відповісти на запитання про події, які відбулися в 1948-му та 1968 роках. У першому випадку йдеться про комуністичний путч, у другому — про інтервенцію військ «п’ятірки» на чолі з Радянським Союзом. Такі результати досліджень, які замовила чеська організація Post Bellum.
Незнання історії, на думку фахівців, підштовхує молоде покоління в обійми радикалів і змушує їх повторювати помилки предків. Водночас дозволяє тому ж самому агресору використовувати все ті ж засоби й методи, які, як не дивно, як спрацьовували тоді, так спрацьовують і нині.
Цього року минає 50 років із часу вторгнення військ Варшавського договору в невелику країну в Центральній Європі. Чехословаччина перебувала тоді, як пише у своєму тексті Їтка Вондрова, «у дуже несприятливих умовах». Своєрідним «побічним продуктом» політики детенте двох наддержав «було взаємне запевнення в тому, що вони не будуть втручатися у внутрішньоблокову проблематику одна одної». Чехословаччина тоді «була самотніша, ніж у часи Мюнхена», писав у 1968 році в паризькій «Культурі» Юліуш Мєрошевський.
Перед подібним викликом опинилася у 2014 році й Україна. На щастя для неї, хоч як би в Москві не намагалися втримати правила біполярного світу тридцятирічної давнини, нині міжнародна ситуація інша. Чехословаччина тоді навіть не шукала союзників. Україна союзників знайти зуміла. І хоч в українських ЗМІ часто можна натрапити на зрадофільські думки про те, що «ми самі й нам ніхто не допоможе», порівнювати Україну 2018-го із Чехословаччиною 1968-го не можна.
Та все ж варто нагадати тим чехам і словакам, які нині не переймаються Україною, що саме з її території прийшли совєтські танки й що етнічні українці брали участь у переговорах і інтервенції — як виконавці, звичайно, але все-таки вони підсилювали Москву. А в наших інтересах — щоби підсилювали нас. Чи не так?
Українцям також варто було б ознайомитися з українським аспектом 68-го, про який ми у нашому номері лише згадали, а саме про роль Петра Шелеста та Василя Біляка.
Попри все, краще все ж таки керуватися гаслом «За вашу й нашу свободу!», ніж «За ваші й наші кайдани».



Скачати повну версію: 7/2018 [PDF, 4.2 Mb]



Всі попередні номери
Український журнал