Ukraiński Żurnal
Всі попередні номери
Наш читачу!
Добровольців 2014 року називають рятівниками України, а волонтерський рух своєю самовідданою допомогою уможливив цей порятунок. Також часто можна почути, що волонтери змінили Україну настільки, що механізм активних перетворень уже не зупинити. Важко сказати, наскільки всеохопним був цей процес, проте чули про нього й бачили його в Україні всі.
У кожному разі українські добровольці і волонтери є свідченням того, що український народ є життєздатним. Відтак життєздатною є і держава Україна. За майже п’ять років російсько-української війни багато чого змінилося. У добровольцях на фронті, можливо, уже немає такої потреби, як у 2014 році, але чи можна сказати, що вони стали зовсім не потрібними? Що далі буде із добровольцями, у що трансформується нині рух волонтерів? Усе це питання, на які з часом, напевно, знайдемо відповідь. Адже мова йде про найбільш активну частину суспільства, яка не втомлюється. І також не треба забувати, що за кожним добровольцем чи волонтером стоять інші люди, які своєї ролі в цьому процесі, може, і самі не усвідомлюють.
Це мережа, яку зламати важко.
У номері, який тримаєте в руках, ми хотіли ще раз нагадати про цих чудових людей і зокрема на їхніх долях показати, що добровольцями вони ставали дуже просто. Без зайвих довгих вагань. Що для декотрих із них це був безальтернативний вибір, бо окупант засів у їхній домівці, а інші зуміли вийти із зони комфорту задля мети, яку інколи ще називають покликом серця. Як зуміли українці самоорганізуватися і вистояти перед противником у рази сильнішим? Усі відповіді на це питання будуть здаватися банальними й неповними. Варто, мабуть, цей феномен і далі сприймати лише на рівні почуттів. Вищої мети. І чогось, що називають колективним розумом.
Скачати повну версію: 9/2018 [PDF, 6.4 Mb]
Всі попередні номери
