Ukraiński Żurnal
Всі попередні номери
Шановні друзі!
Остання 44-денна війна за Карабах знову змусила нас задуматися над кривавими процесами, які вже не перше десятиліття точаться на пострадянському просторі. Багато хто з нас намагається побачити в них спільні риси і провести певні порівняння. Звичайно, усі аналогії накульгують, бо ми порівнюємо речі, які більш-менш знаємо, із подіями, у яких не дуже розбираємось.
Саме тому ми вирішили в цьому номері приділити більше уваги тліючим, замороженим і гарячим конфліктам на теренах колишнього СРСР. І не лише для того, щоби зрозуміти їхню природу, але й щоби подивитися на сьогоднішню російсько-українську війну, так би мовити, у контексті.
Підбадьорені швидкою перемогою, деякі азербайджанські політики й коментатори намагаються дещо зверхньо говорити з українцями, вказуючи на помилки, яких Київ припустився в протистоянні російській агресії. Але, як побачите далі, нема ані ідентичних конфліктів, ані їхнього підґрунтя, хоч усі вони поєднані нитками, що виходять із колишнього центру імперії. Бо Азербайджан воював не з Росією, а з Вірменією, і на допомогу йому прийшов не «майже ніхто», а Туреччина. До речі, дії цієї військової сили мали би бентежити і, мабуть, бентежать країни НАТО. Бо цей союзник — непередбачуваний.
Але найголовніше, що ми мали б зрозуміти, — а це стосується й таких країн, як Азербайджан (попри перемогу в нинішній війні, а можливо, лише битві?) чи Україна (бо як довго може тривати перемир’я?), — це те, що перед нами важкі часи. Що ці проблеми не зникнуть самі собою. Тим більше тепер, коли пандемія може суттєво послабити деякі держави, а ослаблені держави провокують агресорів до дій.
До того ж Україна бореться не лише із російською агресією. Деякі її західні сусіди, незважаючи на декларативну підтримку у війні з Росією, також радо використали б послаблення України у своїх цілях.
Але не падаймо духом! Головне — не проспати.
Скачати повну версію: 4/2020 [PDF, 4.2 Mb]
Всі попередні номери
