УЖ
Українська Čeština
Polska English
LVIV - Open to the World

Ukraiński Żurnal

між мистецтвом і немистецтвом
Всі попередні номери

між мистецтвом і немистецтвом Наш читачу!

Червневий номер вийшов у нас, на мою думку, таким, що піднімає дещо більше питань, ніж ми звикли. Чи не в кожній із рубрик матимете можливість вибирати з різного роду статей і тем. Вже рубрика «Вдома на чужині» пропонує багато цікавого, зокрема, інформацію про нові поповнення Музею модерного мистецтва Енді Воргола в Міжлабірцях або ж про скандал із виставкою скарбів України (в одному і другому випадку йдеться про збірки приватних колекціонерів, але емоції вони викликають діаметрально протилежні). Далі йде нарис про стеження комуністичної безпеки за українцями у післявоєнній Польщі, який представив польський історик Аркадіуш Слабіг, і вже добре відома вам «Боротьба за чужу душу» Давіда Свободи.
У рубриці «З краю» — кілька матеріалів на актуальні українські теми: чергове протистояння президента і прем’єра, внесення змін до Основного закону України, вибори міського голови Києва, — що насправді є підготовкою до наступних президентських виборів. Все крутиться по зачарованому колу. Політики, аби досягнути бажаного результату, вимагають змінити Конституцію (кожен — під свої інтереси); ті, хто знає, що таким шляхом нормальної редакції Основного закону не отримати (бо такі спроби вже неодноразово були), пропонує провести референдум. Цілком слушно, оскільки політики не мають довіри серед народу. Але чи народ спроможний на такі дії?
В рубриці «Тема» ми цього разу спробували зосередитися на питанні нинішнього стану театру. А спонукали нас до цього події, за якими ми протягом останнього місяця маємо можливість спостерігати у Празі. Про це більше довідаєтесь у статті Богдана Копчака «Чому празькі театри посварились із мерією?», в якій йдеться не так про сам театр, як радше про політику фінансування культури загалом і про грантові системи зокрема. В жодному випадку не можна сказати, що фінансування культури у Чехії недостатнє. В порівнянні із навколишніми країнами, чеській культурі можна лише позаздрити. Але важливо сказати, що грантові системи, — за якими, до речі, фінансуються не лише театри, кіно чи галереї, але також культура національних меншин, соціальні, інтеграційні і всякі інші програми, — м’яко кажучи, доволі непрозорі і стоять на не дуже стабільній основі. І тому у випадку мерії головного міста Праги вистачило однієї погрози судовим позовом, як вся система захиталася. Міська рада в особі молодиків, що не тямлять у культурі (та й у багато чому іншому), почала реформи, чим наробила, здається, шкоди більше ніж користі.
Ясно, фінансувати все, що називає себе неприбутковим і є цікавим лише якомусь незначному відсотку населення — не цілком правильно, але вигадувати правила, за якими той, хто більше заробляє (за рахунок туристів) і ще й отримує вищі дотації — вже цілком і не логічно, і не нормально. Звичайно, якщо на це не дивитися очима тридцятилітнього політичного бізнесмена, який вважає, що культура сама повинна на себе заробляти, а зовнішнє середовище — самостійно себе захищати.


Скачати повну версію: 6/2008 [PDF, 2 Mb]



Статті в номері:
вдома на чужині

тема

з краю

культревю



Всі попередні номери
Український журнал