Ukraiński Żurnal

енергетичні імпотенти

Всі попередні номери

Наш читачу!

Тему, пов’язану з питанням енергетики, яку представлено на шпальтах жовтневого номеру, ми насправді вибрали ще задовго до того, як настали серпневі події на Кавказі і політики всіх рангів та мало не всі європейські ЗМІ знову на повну потужність заговорили про небезпеку, що випливає із занадто великої, а в деяких випадках — абсолютної залежності європейських країн від російського газу чи нафти, а відтак — від Росії. Зрозуміло, що стосунки з цією державою не можуть не триматися на тому, якою мірою вона та її націоналізовані ресурси нам потрібні. Тому й не повинно нас дивувати, що така собі Словаччина, яка стовідсотково залежна від російського газу і на дев’яносто дев’ять відсотків — від російської нафти, не підтримає санкції проти Росії і належить до тих країн, де (як пише російська газета «Известия») найменш відчутна русофобія. Хоча треба сказати, що Словаччина вже якось традиційно переповнена русофільськими настроями, що не пов’язані лише із вдячністю за потрібну сировину. З іншого боку, у випадку, скажімо, Литви, яка стовідсотково залежна від російського газу і на дев’яносто вісім відсотків — від нафти, ситуація цілком відмінна. Тут, мабуть, і історична пам’ять інша, ніж у словаків. А що вже говорити про Польщу, яка на 90 відсотків залежна від російської нафти, але яка подібно Литві наполегливо пропагує прийняття санкцій проти Росії. І навіть, — як можна довідатися зі статті незалежного експерта з енергетичних питань Анджея Щенсьняка, — час від часу дозволяє собі на таку розкіш, як відмова купувати російську нафту від посередників.
Отож, звідусіль ми чуємо, що нам потрібно диверсифікувати джерела енергії, що потрібно переходити на інші технології, і які в цьому контексті стратегії та плани укладають і приймають наші уряди. Та на запитання, якою мірою вони реальні, і чи взагалі колись запрацюють, ми відповіді не знаходимо.
А як із політичними подіями в Україні? Не встигли ще ми минулого разу розповсюдити номер про «літні лиха» — в якому між іншим говорилося про те, що після гарячого літа нам, принаймні на українській політичній сцені, слід чекати гарячої осені, — як вона (ця гаряча осінь) настала. Як пише у своїй статті Петро Андрусечко: «українські політики люблять наступати на ті самі граблі по декілька разів». Ми стали свідками закидів президента в бік прем’єр-міністра про державну зраду, виходу НУ-НС з урядової коаліції, звинувачення президента з боку прем’єра у розвалі коаліції, клятви Тимошенко, що іншої, ніж демократична, коаліції вони (БЮТ) творити не збираються.
Чи когось здивувала ця чергова політична криза в Україні? Мабуть, ні. Надалі крутяться розмови про всі варіанти можливих коаліцій. Демократична, широка і «суперширока» (так називають в Україні коаліцію БЮТ та ПР, бо «широкою» незрозуміло з якого дива вже назвали коаліцію НУ-НС із ПР). Знову всі готуються до виборів. Одним словом, варіантів багато. Не певна, але, на мою думку, однією з найгірших була би т.зв. демократична коаліція, яка вже неодноразово розчаровувала сподівання виборців. Тому, якщо все ж дійде до виборів, маймо надію, що цього разу українські «демократи» нарешті забудуть про Майдан, і не підуть до виборців із гаслами, які їм знову зв’яжуть руки і Україну напевно не об’єднають.

Скачати повну версію: 10/2008 [PDF, 2.4 Mb]

Статті в номері:
вдома на чужині

гості

Нурлана Гулієва: „Ми готові продавати нафту, якщо нам це буде вигідно...“

тема

з краю

культревю

Всі попередні номери