Ukraiński Żurnal

корекції історії

Всі попередні номери

Наш читачу!
Перед нами травень і чергова річниця закінчення Другої світової війни. Кругла вона чи не кругла, кожного року все виглядає подібно. І не пам’ятаю, скільки вже разів промайнуло в голові: навіщо знову про те ж саме? чому ще показують ті кадри? кому ще потрібні ці дискусії? Треба сказати, що, на жаль, залишилося ще багато з того, що стосується Другої світової війни, чого ми не знаємо, а знати варто. Багато того, чого зрозуміти не можемо чи чути не хочемо, а зрозуміти і почути мусимо. Друга світова війна досі не «лягла» в історію. Ця тема і надалі викликає емоції, нею маніпулюють політикани, її фальсифікують заради добрих і недобрих цілей. У ній і надалі безліч табу і величезна кількість жертв. А деякі з таких табу, речі, про які некоректно писати і неприємно читати, стали частиною цього номеру. Рекомендуємо звернути увагу на статті Марка Смеречинського про потребу віднайдення чи розроблення Україною своєї нової, ближчої до правди, схеми Другої світової війни, в якій буде місце не лише для героїв Червоної Армії або червоних партизанів. Так само, як і на статтю Сергія Грабовського про українські міфи совєтського походження чи на статтю Андрія Шептицького, де автор аналізує питання нинішніх польсько-українських стосунків на тлі подій, що мали місце саме під час Другої світової війни.
А що можемо запропонувати вам далі? Напевно, зацікавить вас рубрика «З краю», де у статті Петра Андрусечка «Шлях Тягнибока до Свободи» знайдете інформацію про те, як після отримання Незалежності розвивалися в Україні праворадикальні політичні угруповання і їхні лідери, частина з яких кілька тижнів тому отримала свою велику перемогу на виборах у Тернополі. Цікавою є також стаття Богдана Бачинського про кризу українського правосуддя і неефективність антикорупційних дій уряду у судовій сфері.
І нарешті, варта уваги інформація, яку можете знайти і в рубриці «Вдома на чужині», і в інтерв’ю з Григорієм Перепелицею у рубриці «З краю» — про скандал, спричинений заступником Секретаріату президента України Ігорем Поповим, який у розмові для Радіо «Свобода» сказав, що скасування безвізового режиму для країн ЄС необхідне Україні передусім для захисту від «педофілів» і «маніяків». У згаданій розмові з паном Поповим відчутна образа, бо Стара Європа досі не скасувала візи для України. І він припускає, що якби країни ЄС скасували візовий режим для України, то і Україна не мусила би вдаватися до його відновлення. Що сказати? Настільки спрощене бачення і відповідь посадовця наштовхує на такий же спрощений аналіз його мислення. Тобто, з його відповіді можна би було вивести, що якби ЄС скасувало візи для України, то Україна не лише не вдалась би до поновного запровадження такого режиму, але ще й могла би забути про європейських педофілів і пожертвувати кількома своїми громадянами. Заради добрих стосунків і справедливості, очевидно! Мушу сказати одне: якщо у Верховній Раді, міністерствах, секретаріатах і на всіх інших державних і недержавних посадах далі працюватимуть настільки прості і некомпетентні люди, то абсолютно немає ніякого значення, хто стане наступним президентом України.

Скачати повну версію: 5/2009 [PDF, 2.3 Mb]

Статті в номері:
вдома на чужині

тема

з краю

культревю

Всі попередні номери