Ukraiński Żurnal
Всі попередні номери
Наш читачу!
Інтернет сьогодні — невід’ємний cегмент нашого життя. Багатьом важко уявити світ без глобальної мережі. Ми починаємо день переглядом новин, відповідаємо на листи, додаємо пости на своїх профілях у соціальній мережі, любимо «погуглити». Схожим чином завершується більшість наших днів.
Донедавна кібер-війни були темою фантастичних фільмів, сьогодні вони —реальність. Інтернет змінив світ, але й сам не стоїть на місці. Спочатку його вважали простором свободи, він дозволяв оминати цензуру там, де вона править на традиційних рівнях передачі інформації. Соціальні мережі стали одним із символів арабської революції. А нещодавно один з міжнародних операторів мобільного зв’язку оголосив, що спростить доступ до послуг мережі Фейсбук на африканському континенті.
З іншого боку, свобода у віртуалі подобається не всім. Авторитарні режими прагнуть контролювати доступ громадян до Інтернету, однак ця спокуса притаманна й «демократичним» урядам та різного типу інституціям. Отже, не варто дивуватися, що угода ACTA, яка встановлює міжнародні стандарти в боротьбі з порушеннями інтелектуальної власності, викликала протести свідомих інтернет-користувачів у низці європейських країн. Противники АСТА стверджують, що Угода стоїть за крок від обмеження свободи в Інтернеті та зміцнення контролю над всесвітньою мережею. Саме тому «хактивісти», часто пов’язані з рухом «Anonymous», здійснили атаки на урядові інтернет-сторінки. В європейських країнах пройшли акції протесту, внаслідок чого уряди Чехії, Польщі та Словаччини призупинили підписання АСТА.
В Україні протести інтернет–спільноти викликало закриття файлообмінника EX.UA. Чимало користувачів сприйняли обмеження доступу до безкоштовного контенту як замах на їх особисту свободу. Проте чи в стані Покоління Online поборотися за щось більше, ніж доступ до «шари»?
Наразі в Україні карти роздає Партія Оffline. У неї немає часу гуляти мережею — Юрій Луценко отримав 4 роки ув’язнення.
Я тим часом від’єднуюсь від мережі, щоб відпочити від віртуального простору. Пропоную зробити це і вам, принаймні на деякий час.
P.S. У номері 1-2/2012 «Українського журналу» автором тексту «Правда про отаманів» ми помилково назвали Сергія Гакмана. Насправді автором цієї статті є Дмитро Вовнянко. Просимо вибачення за помилку.
Скачати повну версію: 3/2012 [PDF, 3 Mb]
Статті в номері:
вдома на чужині
гості
- Вейко Тамм: «Сьогодні, щоб мати владу, грошей недостатньо»
- Претензії судового виконавця відхиляються та інші радощі
Всі попередні номери
