УЖ
Українська Čeština
Polska English
LVIV - Open to the World

Ukraiński Żurnal

з-за курая
Всі попередні номери

з-за курая Наш читачу!
У 1991 році лідер гурту «Криголам» Володимир Демченко написав пісню «Ти не один: один не ти!». В ній, зокрема, йдеться про те, що Україна «сидить у кураї» (таврійське окреслення куща перекотиполя) меншовартості, відсталості, заляканості. Оскільки українська політично-економічна реальність сидить глибоко в «кущах», на щастя, «з-за кураю» вже довший час виглядає українська культура. Її здібні творці все частіше помітні за кордоном. Перемагаючи меншовартість, вони виходять назовні, демонструючи, що українська культура є частиною європейської і може провадити універсальний діалог, зрозумілий як українській, так і зарубіжній аудиторії.
Презентуючи українське мистецтво, нове покоління все частіше буває присутнім у європейських галереях. Для прикладу, в Польщі виставки українського сучасного мистецтва стали своєрідною традицією. Своєю чергою, незалежний театр документального жанру розвивається в кількох українських містах. Я особисто пам’ятаю спільні польсько-українські проекти відомого харківського театру «Арабески». В самому лише Херсоні за останній рік виникли два цікаві проекти, що стосуються актуальних проблем і безпосередньо втягують глядачів у дискурс сучасності (як, скажімо, спектакль «Стокгольмський синдром»). Розвивається також дев’ятий вид мистецтва — комікс. Хоча дехто ставиться до нього зверхньо, однаково цей жанр дочекався своїх культових авторів і героїв. Під час підготовки до Євро–2012 я із зацікавленням спостерігав за пригодами Яся та Івася — неофіційних персонажів-талісманів Чемпіонату.
Тим часом український президент поводиться, як справжній феодал, помилувавши Юрія Луценка. Його «преторіанці» розганяють мітинги «Демократичного Альянсу» під Межигір’ям. Влада лякається не розрекламованих акцій парламентської опозиції, а непередбачуваності та безконтрольності громадської непокори. Тому й намагається контролювати всі сфери суспільного буття. Що криється за останнім конфліктом довкола останнього незалежного телеканалу ТВі? Можливо, спроба остаточної монополізації телевізійного простору? Цього ми не знаємо, але можна бути впевненим, що конфлікт цей матиме негативні наслідки для щораз меншого простору свободи слова в Україні.
Редакція також просить вибачення в Олександра Піддубного за помилкове присвоєння йому титулу члена Ради Безпеки в 1–2 номері «УЖ».


Скачати повну версію: 2/2013 [PDF, 2.1 Mb]



Всі попередні номери
Український журнал