Ukraiński Żurnal
Всі попередні номери
Наш читачу!
Коли у 2004 році Владімір Путін не взяв цукерку від тогочасного кандидата у президенти України Віктора Януковича, та сцена викликала посмішку. Сьогодні українські солодощі — один з елементів гри довкола геополітичного вибору України. Росія вирішила показати українським виробникам та владі, на що вони можуть розраховувати у випадку підписання Угоди про асоціацію з ЄС. Москва нервує. Може, втрачає Україну. Бо як по-іншому розуміти слова Сергія Глазьєва, радника президента Російської Федерації: «Україна перестане бути для нас стратегічним партнером, вона зникне як суб’єкт міжнародного права, оскільки всі свої дії в торговій сфері вона повинна буде узгоджувати з Євросоюзом»? Здається, заохотити українців до Митного союзу не вдалося навіть кумові Владіміра Путіна Вікторові Медведчуку, який агітками свого «Українського Вибору» заклеїв мало не всю Україну. Як то кажуть, гроші на вітер!
Сьогодні здається, що Київ визначився у своєму проєвропейському виборі. Однак на шляху до підписання Угоди стоять кілька перешкод. По-перше, Верховна Рада повинна найближчим часом прийняти відповідні закони. По-друге, залишається питання Юлії Тимошенко. Можливо також, що і Україна, і Євросоюз дійдуть до висновку, що підписання Угоди варто відтермінувати при одночасному продовженні процесу узгодження позицій.
Наразі не варто цілком ігнорувати Росію. Вона, хоч і втрачає під ногами опору в українському питанні, але досі є небезпечним суперником. І перед самітом у Вільнюсі можна сподіватися на чимало агресивних кроків з її боку. Вони можуть бути спрямовані як на зміну позиції Києва, так і на дискредитацію України в очах європейської спільноти. Найбільше залежить, однак, від самого Києва — адже ЄС, здається, як ніколи раніше схильний до співпраці з Україною. Тим більше, що Євросоюзові також настав час показати певні успіхи у східній політиці.
На жаль, на тлі євроінтеграційних процесів постійно погіршується ситуація з громадянськими свободами в Україні. Сьогодні пересічний українець однаковою мірою боїться як бандитів, так і міліції. Про це, а також про дещо оптимістичніші явища у сфері культури можна прочитати в номері, який ми віддаємо до ваших рук.
Петро Андрусечко
Статті в номері:
вдома на чужині
- А мене з’їдає, що
- Право на інформацію? Ні — торгівля дешевим товаро
- Позачергові вибори повертають Чехію на схід. Питання лише, як далеко?
гості
тема
- Угода про асоціацію з Україною
- Україна. Європа. Інтеграція…
- Самого підписання не вистачить
- Все тільки починається
- До речі...
- Україна та ЄС: зворотній відлік
- Наразі шанси — п’ятдесят на п’ятдесят
- Геополітика на комплексах Януковича
- Олександр Ірванець: Про братів наших менших — диких і не зовсім
- Олександр Бойченко: Конфлікт між розумом і серцем
з краю
- Українська міліція: деградація та протести
- Сергій Замілюхін: «...не може існувати політична нація без стрижня»
- Черва української журналістики
- Президентська кампанія стартує восени
культревю
- Мирослав Лаюк: «Я мислю трагедію як щось відкрите, прекрасне»
- Абрикоси на асфальті
- МУЗИКА
- Малярство Никифора — примітив, арт-брют чи наїв?
- РЕЦЕНЗІЇ І АНОТАЦІЇ
Всі попередні номери