Ukraiński Żurnal
Всі попередні номери
Наш читачу!
Ми місяцями живемо війною. Рік тому, коли 21 листопада перші протестувальники вийшли на Майдан Незалежності, ніхто не міг передбачити подальшого перебігу подій. Головною вимогою тоді стало підписання Угоди про асоціацію з ЄС.
Так розпочався Євромайдан, який швидко перетворився на Революцію Гідності. Непідписання Угоди стало лише приводом. Люди протестували проти системи, створеної Віктором Януковичем та його «сім’єю». Мустафа Найєм, котрий і став ініціатором протесту 21 листопада, вважає (не без рації), що якби Майдану не було, на Україну чекала би доля Білорусі.
Ціною численних жертв Майдан змусив Януковича втікати. Через рік після початку протестів реформ досі не видно. Для цього є об’єктивні причини — анексія Криму Росією, війна на Сході України. Однак цим не можна безкінечно пояснювати відсутність реальних змін усередині країни.
Парадокс Майдану у тому, що до влади прийшли переважно люди, які не мали нічого спільного з гаслами на Майдані. Ми пам’ятаємо, що і тодішні і сьогоднішні політичні лідери не встигали за Майданом, та й зрештою, були готові на компроміс з Януковичем та його командою. Президентом країни після антиолігархічної, по суті, революції став олігарх. Безперечно, найкращий з можливих, чий світогляд не можна навіть і порівнювати з поглядами людей з оточення Януковича. Тим не менше, однак, виникає питання: чи може олігарх бути одночасно й успішним реформатором?
На щастя, зустрічаються позитиви. По-перше, справжній вибух самоорганізації людей. Завдяки Майдану тисячі людей заангажовані в якості волонтерів, допомагаючи воїнам на Сході. Кожного разу, коли я виїжджаю на лінію фронту, я бачу цю допомогу на кожному кроці.
По-друге, у новій Верховній Раді є представництво Євромайдану. А отже, є шанс, що вони становитимуть кістяк нового політичного класу в Україні — вільній від корупції та зв’язків із великим бізнесом. Перші результати їх роботи вже добре помітні. До коаліційної угоди внесено їх постулати, зокрема, щодо відкритих виборчих списків, механізмів контролю під час виборів, зняття депутатської недоторканості. Однак боротися зі «старим» буде нелегко. Новий парламент складається в більшості з представників старих еліт. Залишається сподіватися, що усвідомлення можливості Майдану 3.0 стане для новообраних депутатів стримуючим чинником. Для них же краще, якби він стався у парламенті, ніж на вулиці.
Скачати повну версію: 9/2014 [PDF, 4 Mb]
Всі попередні номери
