УЖ
Українська Čeština
Polska English
LVIV - Open to the World

Ukraiński Żurnal

вихід за межі
Всі попередні номери

вихід за межі Наш читачу!
Ще зовсім недавно, говорячи про сучасне українське мистецтво і культуру, ми розуміли під цим усе те, що почалося наприкінці 1980-х, із подачі Тамари Гундорової називаючи цей період «постчорнобильським» і враховуючи зміни, що сталися при переході від радянської до незалежної історії. Але віднедавна, видається, у нашому українському житті почався новий етап. Майдан і бойові дії на Сході країни змінили не лише політичне, економічне чи соціальне ставлення до себе і світу. Вони змінили і культурний ландшафт. Цей номер «Українського журналу» присвячений темі переходу української культури з одного стану до іншого, виходу за межі, що існували до цього.
Йдеться про різні виміри і способи такого виходу. Про те, що українське візуальне мистецтво все частіше опиняється на виставках і в галереях у різних країнах. Але все ще не може знайти своє місце у світовому контексті. Це вихід за межі країни. Йдеться тут і про те, що література — як текст читаний і писаний — починає усвідомлювати нові горизонти для себе, шукає способів взаємодії з іншими мистецтвами, шукає шляхів до широкої публіки і до зарубіжного читача. Йдеться про сучасний український театр, який перестає боятися відходу від традицій «театру корифеїв» XIX століття, залучає нові тексти, прийоми, способи постановки, що зближує його з перформансом, видовищем чи просто урізноманітнює. Це вихід за межі одного виду мистецтва. Йдеться про кіно, яке нарешті досягає повноти і різноманіття форматів. Це вихід за межі небуття. Йдеться про минуле — радянські символи, зображення, звичаї, які сучасні мистецтвознавці починають оцінювати не як однозначне добро чи зло, а як процес, що мав причини і наслідки. Це вихід за межі власних меж. Йдеться про малі ініціативи, про культурні події, що виникають поза межами традиційних великих центрів. Про людей, які творять і отримують від цього задоволення. Про мистецтво, яке стає привабливим. Це вихід за межі сірості.
Перебувати у цьому процесі, фіксувати його для себе — водночас захопливо і тривожно. Захопливо, бо живучи в Києві і більш-менш поверхово стежачи за різними видами мистецтва, я останнім часом просто не встигаю відвідувати всі заходи — літературні вечори, дискусії, виставки, постановки чи кінопокази, які б хотіла. Свобода й інтерес творити нове, бажання спробувати щось інакше, ніж було досі, відсутність страху помилки і безМЕЖність експериментування — це дуже помітно в культурному житті столиці останніх кількох років. Тривожно, бо постійно тримаю в пам’яті подібний період приблизно сторічної давнини. Постійно зважаю на ті зовнішні чинники, які призвели до цього культурного сплеску, але які можуть його в будь-який момент загасити.
Мені б дуже хотілося, щоб представлені в цьому номері матеріали бодай побіжно означили нашим читачам ті процеси, які відбуваються у різних сферах української культури саме зараз, буквально протягом останнього року. Мені здається, що ці процеси варті документування і більш пильної уваги, що спостереження за ними, участь у них дуже плідні, дуже вартісні. Адже помежівні явища завжди цікавіші, ніж застигла класика чи всюдисущий кіч. Вони засвідчують рух, які власне і є життям.

Ірина Забіяка


Скачати повну версію: 7/2016 [PDF, 1.9 Mb]



Всі попередні номери
Український журнал