Український журнал - 6/2010

„В Україні спостерігаємо початки реставрації старого режиму“

   Мирослав Чех, Варшава

   Питання флоту – це, безперечно, політичне питання, яке, незважаючи на емоційне ставлення до нього в Україні, було прийняте з холодним розрахунком. Без сумніву, це крок, що пов’язуватиме Україну більшою мірою із Росією: він, по суті, віддаляє на довжелезну перспективу вступ України до НАТО. Дивує те, що економічні питання, пов’язані з газом, які, здавалося б, повинні вирішувати дві компанії, – „Нафтогаз“ і „Газпром“, – вирішуються шляхом політичних поступок, зокрема у системі безпеки. Це показує, що як для України, так і для Росії економічні питання мають суто політичний план. Промислові олігархи в Україні будуть і далі торгуватися: насправді питання ціни на газ не вичерпано. Це буде предметом розмов; також не знімаються питання й проблеми бюджету в Україні. Як я розумію, Росія вивчила для себе одну справу – і саме з цієї точки зору вона дивилася на проблеми флоту: за економічні послуги Україна платить політичними складовими, у тому числі політичною складовою є газотранспортна система. Коли прозвучала пропозиція про зрощення „Нафтогазу“ й „Газпрому“, стало зрозуміло, що відкладається перспектива з’єднання енергетичної системи України з європейською, а також створення зони вільної торгівлі, адже те, що відбувається, – це введення в економіку непрозорих правил.

   Вступити до НАТО, звичайно, Україна могла в період 2005–2008 рр.: якби процес було започатковано в 2005 р., то в 2008 р. Україна була би вже членом НАТО. Пізніше процеси стали некерованими – зустрілися дві точки зору, які конкурують між собою. На сьогодні переважає той вектор, який представляє нинішня влада. Зацікавленість прийняттям України до НАТО з боку структури була – перш за все, це зацікавленість США: а за ними, як відомо, є вирішальний голос у НАТО. Проте тут бракувало наполегливості української сторони: надто легко Україна давала приводи для того, щоб Захід відмовляв.

   У Криму ЧФ тепер трактуватимуть не як тимчасовий елемент, а як елемент, що має далеку перспективу в майбутньому. Це один із найсуттєвіших чинників ситуації в Криму, а так само й в Україні – адже з ним і з інтересами країни, військові частини якої перебувають на території України, завжди треба рахуватися. Дійсність є така: Україна підписала з Росією угоду про перебування Чорноморського флоту до 2042 р. – й інші варіанти зараз є політичною фікцією.   Чи Янукович об’єднує країну? Він робить зараз усе, щоб її не об’єднати. Він не хоче цього. Зараз в Україні спостерігаємо початки реставрації старого режиму.