УЖ
Українська Čeština
Polska English
LVIV - Open to the World

Український журнал - 12/2007

«Зелений коридор» до Чехії може стати реальністю

(Скачати весь номер: 12/2007 [PDF, 3.3 Mb])

Текст: Яна Леонтієва, Прага

 Про міграційну політику Чеської Республіки можна писати довго і нудно. Більшість експертів зійдуться, напевно, в одному — кількість змін та доповнень до законів про перебування іноземців і політичних біженців на території Чехії сягає такої кількості, що нормальна людина без юридичної освіти навряд чи зможе в них добре орієнтуватися.  Свідченням цього є і негативні, а часом просто обурені коментарі щодо чеських законів з боку багатьох моїх знайомих українців, які були змушені пройти складною бюрократичною машинерією, самостійно «дозалагоджуючи» дозвіл на працю, необхідний для отримання чеської робочої візи. Тут дехто з читачів, мабуть, критично зауважить щось на кшталт: «Але якщо все так складно й погано, чому ж у Чехії живе й працює така кількість українців?». Звісно, як твердить банальне прислів’я, «хочеш жити — вмій крутитися». Однак проблема, якою останнім часом все активніше почали перейматися чеські уряди та деякі політики, виникла тому, що наші цілком притомні співвітчизники вигадали цілий арсенал механізмів (як у рамках існуючих законів, так деколи і поза ними), за допомогою яких можна обійти згадані складні і довгі процедури офіційного працевлаштування. І хоча імпульсом для вирішення ситуації навряд чи була турбота про долю «нещасних гастарбайтерів», а радше — цілком прагматичні цілі, пов’язані з нелегальною міграцією і так званою «клієнтською» системою напівлегальних посередників, можна сказати, що «крига поступово скресає».  

 

Із синіх зробимо зелені

 

Отож 22 жовтня цього року новий чеський уряд ухвалив план запровадження так званих «зелених карт» для іноземців з країн, які не входять до Європейського Союзу. Подібний проект «синіх карт» (очевидно інспірованих кольором прапору ЄС) вже два роки обговорюється на рівні Європейської комісії. І хоча чеські автори заперечують прямий зв’язок між цими проектами (мабуть, не без наміру підкреслити свою оригінальність), суть обох проектів залишається однаковою — відкриття кордонів для вибраних категорій кваліфікованих мігрантів. Актуальна чеська статистика засвідчує, що сьогодні в країні із загальною кількістю населення близько 10 мільйонів живе та легально працює більше ніж 200 тисяч іноземців, значна частина яких походять саме з так званих «третіх країн». Мова йде переважно про громадян України, які є однією з цільових груп згаданого проекту.

 

Найбільша відмінність пропонованого проекту зелених карт від попереднього чеського пілотного проекту «Активний вибір кваліфікованих працівників з-за кордону» (підготованого Міністерством праці та соціальної політики ЧР в 2003 році) полягає в більшому зосередженні на потребах чеського ринку праці. Важливим нововведенням проекту зелених карт є об’єднання дозволу на працю та дозволу на перебування (візи) в одному документі. Саме такий крок у стосунку до всіх іноземців з третіх країн просували свого часу (на жаль, безуспішно) деякі чеські неприбуткові організації. Це спрощення, безперечно, оцінять як самі іноземці, так і їхні чеські роботодавці, адже за чинним законодавством роботодавець спершу мусить довести, що на відповідну посаду він не може знайти працівника необхідної кваліфікації з Чехії чи іншої країни ЄС. Лише після отримання такого дозволу роботодавцем сам іноземець може розпочати процедуру оформлення дозволу на роботу та самої робочої візи, причому повністю така процедура часто займає майже півроку.  

 

Найризикованіші — працівники із середньою освітою

 

Згідно з планами авторів нового проекту, зелену карту можна буде отримати впродовж місяця, і вона дозволятиме працювати в Чехії щонайменше 2–3 роки, залежно від типу карти та кваліфікації мігранта.

 

Інформацію стосовно вільних робочих місць, на які впродовж місяця не вдасться знайти відповідного працівника, буде оприлюднено на інтернет-сторінках Міністерства праці та соціальної політики ЧР. Згідно з детальним описом першої робочої версії проекту цільовою групою стануть три категорії мігрантів: 1) висококваліфіковані працівники з вищою освітою (наприклад лікарі, архітектори, комп’ютерні спеціалісти); 2) кваліфіковані працівники із середньою спеціальною освітою (середній медичний персонал, слюсарі, ковалі, будівельники, механіки та інші кваліфіковані технічні робітники); 3) вищий менеджмент і так званий «ключовий персонал», необхідний міжнародним корпораціям. Цікаву інформацію можна знайти в додатку до цього робочого документу, де автори показово прагматично оцінюють потенційну користь та ризик, пов’язані з працевлаштуванням окремих категорій мігрантів. «Найбільш ризикованими» в сенсі загальної небезпеки, пов’язаної з підвищеною криміногенністю та перевантаженістю системи соціального забезпечення у випадку втрати праці, є друга категорія, себто працівники із середньою освітою. Однак (на відміну від висококваліфікованих працівників та вищого менеджменту) перевагою цієї категорії автори проекту вбачають у мінімальних професійних амбіціях, невибагливості та кваліфікації, недостатній для того, щоб шукати кращі заробітки і вищу платню західніше кордонів ЧР.

 

Ті, кого проект зацікавив, мусять усвідомити, що пропонована зелена карта в жодному разі не означає дозволу на постійне місце проживання. Однак власники зелених карт на ринку праці матимуть права, подібні до прав громадян Європейського Союзу.  

 

Право на грошову допомогу по безробіттю

 

Окрім права на проживання та працевлаштування, іноземці із зеленими картами матимуть набагато менше стресів у разі втрати роботи з вини працедавця: упродовж двох місяців (але не довше) вони зможуть спокійно шукати роботу, без скасування діючої зеленої карти. Більше того, як вже говорилося, автори проекту не виключають навіть, що в таких випадках іноземці матимуть можливість отримувати грошову підтримку по безробіттю. Це, здається, перший прецедент, коли в чеському державному проекті враховано, що нині легальні працівники-іноземці змушені (згідно із законом) у повному обсязі сплачувати податки на соціальне забезпечення, хоча й не мають реальних можливостей скористатися соціальними пільгами у випадку безробіття. На початках реалізації проекту видача зелених карт не обмежуватиметься жодними квотами, ані щодо загальної кількості мігрантів, ані з огляду на фах чи країни, з якої походять. Однак координаційна група, що займатиметься підготовкою та реалізацією проекту, залишає за собою право в разі необхідності ці квоти встановлювати.

 

Сама зелена карта повинна виглядати подібною до існуючого нині дозволу на перебування в ЧР, який зараз просто вклеюється до паспорту іноземця. Свою роль повинна відіграти і Міжнародна організація з питань міграції, що (як і в попередньому проекті) залишається установою, відповідальною за пропагування проекту та активний пошук потенційних працівників в різних країнах.  

 

Нагальна потреба в мігрантах

 

Автори чеського проекту переконані, що система зелених карт буде набагато прозорішою від попереднього проекту і допоможе помітно знизити кількість працівників-нелегалів в країні. За твердженням міністра промисловості і торгівлі П.Нечаса, Чеська Республіка нагально потребує значну кількість робочої сили з країн поза ЄС, тому проект запускатиметься якнайшвидше, можливо вже в наступному році.

 

Задум здається досить амбітним, адже для успішної реалізації проекту необхідно не лише підготувати достатньо розвинуту інфраструктуру, але й учергове змінити деякі параграфи закону про перебування та працевлаштування іноземців. Наприклад, доведеться закласти можливість тривалішого терміну дії дозволу на працю (що його сьогодні видається щонайбільше на рік), та передбачити можливість продовження цього дозволу ще на рік на території ЧР. Тож залишається сподіватися на краще та дочекатися моменту, коли обіцянки, пов’язані зі спрощенням процедури працевлаштування в Чехії, стануть реальністю бодай для вибраної частини потрібних країні мігрантів. І хоч критики цього проекту називають його черговим марнотратством, яке допоможе мізерній частині мігрантів, майбутнє покаже, чи альтернативний до пілотного проекту Міністерства праці та соціальної політики проект «зелених карт» виявиться бодай трохи успішнішим. 
Український журнал