УЖ
Українська Čeština
Polska English
LVIV - Open to the World

Український журнал - 7/2010

Пшемислав Журавський вель Ґраєвський: „Зовнішня політика Польщі лягла у дрейф“

(Скачати весь номер: 7/2010 [PDF, 2.4 Mb])

   Спілкувався Ігор Ісаєв, Варшава

 

 

   Ярослав Качинський, кандидат на посаду президента Польщі від партії „Право і справедливість“ (яка ніколи не відрізнялася великою любов’ю до Росії, радше навпаки), під час передвиборчої кампанії змінив свій антиросійський образ і заявив, що хотів би відвідати Росію з офіційним візитом. „Хоча би тому, що я ніколине бачив вашої величезної столиці“, – сказав він у інтерв’ю російському інформагентству „РІА-Новості“. Очевидно, що це пропагандистський крок з метою збільшення електорату, проте – чому він так діє на польське суспільство? У Польщіє специфічний термін – „східна політика“, який не стосується Китаю чи Японії, а винятково країн колишнього СРСР. Однак – чи така політика взагалі існує? Про цеговоримо з фахівцем зі „східної політики“, ад’юнктом факультету міжнародних і політичних досліджень Лодзького університету, доктором Пшемиславом Журавським вель Ґраєвським.

 

 

Чи вважаєте ви, що в Польщі існує так звана східна політика?

Я вважаю, що такого поняття, як „польська східна політика“, як і взагалі поняття „польська зовнішня політика“, зараз немає. Як заявив польський уряд кільканадцять місяців тому, зараз чинною є т. зв. „доктрина існування в рамках головної течії загальноєвропейської зовнішньої політики“. У цьому сенсі береться до уваги позиція де-факто головних столиць ЄС – тобто офіційних Парижа й Берліна. Проте важко вказати які-небудь конкретні стосунки Польщі з окремими державами, за винятком, наприклад, таких дрібних проблем, як написання польських прізвищ у Литві. У стратегічному сенсі взагалі немає жодних проектів. Колись фундаментальною була співпраця зі США – чи то в рамках воєнних операцій на Балканах і в Іраку, чи то великі проекти з інтеграції. У цих сферах був досягнутий успіх: Польща реалізувала головні цілі своєї зовнішньої політики, тобто ввійшла до НАТО і до ЄС. На сьогодні, з одного боку, втрачено згоду польських еліт щодо подальшого напрямку польської зовнішньої політики. З іншого боку, польське суспільство саме не хоче нести втрати цієї політики: не треба забувати, що власна зовнішня політика передбачає входження в певний конфлікт. Я не бачу жодних великих політичних проектів щодо країн на схід від Польщі: думаю, що „Східне партнерство“ є швидше пропагандистським проектом для Брюсселя, аніж проектом, що впливає на реальний стан справ у Києві, Мінську чи Кишиневі. Це легко перевірити, подивившись на бюджет цього проекту: якщо треба на щось подіяти, то вкладаються такі суми, як, наприклад, у Грецію.

 

Чи це не тому, що польські еліти не бачать жодної економічної зацікавленості, скажімо, в Україні?

Не треба переоцінювати впливу польських підприємців на польську зовнішню політику. Мені здається, що польський бізнес надто малий, до того ж, наприклад, в Україні існує значний фінансовий ризик у бізнесі, на який не завжди здатні піти польські фірми. Крім того, польські бізнесмени пам’ятають початок 1990-х років, коли Польща вклала в СРСР, що тоді вже ледь-ледь дихав, 7 млрд. доларів і більше ніколи не побачила цих грошей. Якщо ж говорити про вплив фінансових міркувань на зовнішню політику – то це радше інструмент пропаганди. Часто говориться про великий російський ринок, а він насправді не такий вже й великий: майже такий, які фінський – проте доставка товарів по Росії займає набагато більше часу й коштів, ніж по Фінляндії. Однак польська громадська думка це проковтнула, адже має враження, що у великій Росії існує величезний ринок і такі ж самі можливості для бізнесу.

 

А як щодо значної зацікавленості Україною в Польщі – і не лише серед політичних еліт? Чи це теж була пропаганда?

Головним у цьому була зацікавленість самих українців. Якщо вона виявиться надто слабкою – гру програють. Саме українці у 2004 році своєю громадянською позицією створили абсолютно новий геополітичний контекст польської східної політики, завдяки якому на Україну звернули значну увагу ЄС та інші суб’єкти міжнародної політики. І не навпаки. Тому я дуже занепокоєний сьогоднішньою відсутністю активності польських політиків на українському і, загалом, східному напрямку.

 

Як зміниться політика Польщі після президентських виборів?

Східна політика Польщі змінилася після останніх парламентських виборів 2007 року; відтоді вона лягла у дрейф. Ймовірне зайняття партією „Громадянська платформа“ всіх ключових державних посад означатиме продовження попереднього курсу, тобто Польща уникатиме конфліктів.

 

Але це, здається, зручна позиція для Польщі?

З точки зору польської політики, це нищівна позиція. У Польщі є свої інтереси, які вимагають захисту, що означає конфлікт інтересів з іншими суб’єктами міжнародних відносин. Зрозумійте мене правильно: це не означає пошуків будь-що-будь різних сутичок. На деяких напрямках вдасться обійти конфлікти, однак на деяких – їх неоминути. Проте країну, яка не має власної позиції і яка чекає, поки цю позицію сформулюють Німеччина й Франція, не братиме ніхто до уваги. 

Український журнал