Український журнал - 11/2010
Дикі сланці
(Скачати весь номер: 11/2010 [PDF, 2.5 Mb])текст: Ігор Ісаєв, Варшава
Результати аналізу зразків підтвердили: зі свердловини можна рентабельно видобувати сланцевий газ. Перше таке буріння в Польщі в містечку Лебєні на Помор’ї виконала фірма „Lane Energy Poland“. Проте експерти стверджують: не варто робити поспішних висновків щодо газового ельдорадо, перший результат повинен лише спонукати до подальших бурінь.
Наприкінці 2010 р. та в 2011 р. в Польщі чимало фірм досліджуватиме земні породи згідно з отриманими концесіями. Проте вже зараз експерти починають обговорювати можливі проблеми, які можуть постати у зв’язку з початком видобутку сланцевого газу в країні.
Концесійний бум
„У Польщі досить низька, у порівнянні з іншими країнами, оплата за концесії на розвідку корисних копалин, – говорить проф. Маріуш Оріон-Єндрисек, колишній головний геолог Польщі, який стояв біля витоків розробки теми сланцевого газу в країні. – До кінця своєї каденції у 2007 р. я видав близько 10 концесій на розвідку сланцевого газу, проте на сьогодні їх видано майже сім десятків“. М. Оріон-Єндрисек звертає увагу: при бар’єрі в сто концесій на сланцевий газ варто було б почекати з їх масовою роздачею, доки не стануть відомі результати перших бурінь – адже в разі підтвердження рентабельності видобутку сланцевого газу в Польщі держава могла б видавати концесії на більш вигідних для неї умовах. На сьогодні в масштабі всієї країни, як оцінює М.Оріон-Єндрисек, оплати за концесії складають близько 100 млн. євро – при тому, що Польща знаходиться на передових місцях в ЄС з видобутку кам’яного та бурого вугілля, міді, срібла. На думку професора, у Польщі бракує геологічної служби, яка займалася б, зокрема, видачею концесій. М. Оріон-Єндрисек також не виключає, що варто було б покликати спеціальну комісію Сейму, яка дослідила б усі деталі видачі дозволів на розвідку. На сьогодні ж більшість концесій з розвідки сланцевого газу в Польщі належить американським компаніям, як-от „Chevron“, „Exxon Mobil“, „ConocoPhillips“, „Halliburton“ чи „Marathon“.
Polish dream
Втягнення американських фірм у розвідку польського сланцевого газу має свої об’єктивні причини. Саме американці оцінили запаси сланцевого газу в Польщі в 3 трлн. м3, однак на оцінки, оперті на результати дослідних бурінь, варто почекати ще кілька років.
У США видобуток так званого „неконвенційного“ газу (unconventionalgas, в Україні він називається „нетрадиційним“) на сьогодні складає більше ніж половину всього видобутку газу, що значно зменшило ціну на голубе паливо в цій країні. „У США глибина свердловини для видобутку неконвенційного газу складає приблизно 1000–1500 м, – говорить Вєслав Скробовський, який займався проблемою видобутку сланцевого газу в кількох фірмах. – У Польщі ж середня глибина складатиме 3000–4000 м, відтак уже сьогодні можна сказати, що в будь-якому випадку собівартість такого газу буде вищою“. Проте, як стверджує експерт, не ціна може стати головною проблемою видобутку такого газу в Польщі: у країні відчутно бракує відповідної інфраструктури, зокрема, бурильних фірм. До цього долучається проблема людських ресурсів: у тому разі, якщо фірми, що отримали концесію нарозвідку, визнають рентабельність видобутку й отримають на це відповідні дозволи, бракуватиме відповідних спеціалістів. Як говорить представник американської компанії „Halliburton“ Єжи Возняк, „жодна з фірм не захоче привозити до Польщі устаткування, варте часом мільйонів доларів, щоб воно чекало на буріння двох, трьох чи навіть п’ятнадцяти свердловин: у США ціну газу вдалося знизити лише завдяки тому, що устаткування працює протягом 90 % від усього часу“. Є. Возняк стверджує: принаймні кілька наступних років усі буріння, які відбуватимуться в Польщі, матимуть науковий, а не видобутковий характер. На його думку, не варто піддаватися омані, чуючи про позитивні результати перших бурінь у Польщі. „Це абсолютно не означає, що ми можемо вже говорити про наявність великих покладів сланцевого газу“, – говорить Є. Возняк. Незважаючи на це, сланцевий газ став частиною риторики польських політиків. Міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський заявив, наприклад, що сланцевий газ зробить із Польщі другу Норвегію. Ці проблеми не чужі й для України: насамперед тому, що родовища сланцевого газу на заході країни географічно є прямим продовженням польських родовищ. До того ж, цими покладами зацікавилися знову ж таки американські фірми („Shell“, „Exxon Mobil“ і „Total“). Однак українські політики – здавалося б, на щастя – ще не взялися за цю тему. Проте, як показує польський досвід, варто би врегулювати певнізаконодавчі моменти.
Це голка в цеголці
Треба звернути увагу на те, чим взагалі є неконвенційний газ. Отож, під таким газом розуміють не лише відомий у Польщі сланцевий газ, але й інші види газу, які залягають у природі в розпорошеному вигляді. Це, зокрема, газ із покладів вугілля (метан), глибинний газ та газові гідрати. На відміну від конвенційного (природного) газу, який внаслідок розігріву земного ядра йшов угору й накопичувався у сховищах, зустрічаючи на своєму шляху перешкоду, неконвенційний газ залягає набагато глибше і часто являє собою вкраплення всередині більш твердих матеріалів (як, скажімо, скелі). Видобуток неконвенційного газу почали ще у другій половині ХІХ ст., проте швидко його припинили через нерентабельність. З розвитком нових технологій про нього знову згадали. Зараз його видобувають методикою гідророзриву пласту.
Вона полягає на введенні спеціальної рідини під тиском – вищим, ніж стійкість пласту (наприклад, скелі) – після чого газ збирається в утвореній порожнині. Однак цей досить дорогий процес видобутку неконвенційного газу змушує фірми десять разів перевірити дані перед тим, як бурити кількакілометрову свердловину.
