Український журнал - 11/2010

Угорщина Орбана: півроку після виборів

   текст: Лубош Палата,

   редактор газети „Лідове новіни“, Прага

   Я повертався з прес-конференції нового прем’єра Віктора Орбана після квітневих парламентських виборів в Угорщині, коли мені зателефонували з Чеського радіо і запитали, яке враження на мене справив Віктор Орбан. Заскочений зненацька,відповідно до приказки „що на умі, то й на язиці“, я бовкнув: „Враження,наче я був на прес-конференції Володимира Путіна“. Чеський ведучий на хвильку розгубився і запропонував мені дещо пом’якшити свої слова (прирівняти когось до Путіна в Центральній Європі все ж вважається осудом). Але під враженням годинної прес-конференції і мітингу, що відбувся вночі після виборів, я цією можливістю не скористався і своє порівняння з Путіним доповнив ще кількома прикладами.

    Минуло півроку після виборів (а в міжчасі я неодноразово намагався змінити своє „путінське“ враження від Орбана чи принаймні пом’якшити його), проте мушу й нині з сумом констатувати, що мої побоювання лише посилились. Кажуть, влада псує, а абсолютна влада псує абсолютно. І йдеться не лише про корупцію та хабарництво, але передусім про ігнорування основних принципів, на яких базується демократія. В демократичному суспільстві це – поділ влади, передача контрольних повноважень опозиції, надання постів незалежним особам тощо. В демократичних країнах, якою донедавна вважалась і Угорщина, це досягається виборами, які здебільшого не надають абсолютної влади лише одній партії. А якщо так, то традиційні демократичні правила, незалежні органи, вільні медіа, судова влада допомагають утримувати рівновагу.

   В Угорщині після виборів – весняних парламентських і осінніх комунальних – жодної рівноваги влади не залишилося. А залишилася одна сила – „Фідес“, представлений особою Віктора Орбана. Подібно до російської „вертикалі влади“, в Угорщині все вирішує прем’єр Орбан і його сильний прем’єрський статус, який можна прирівняти до статусу німецького канцлера чи радше до позиції московського Кремля часів Путіна. Нині Орбан контролює не лише більшість у парламенті, але й президентський пост (який обійняв вірний йому партійний колега), новостворену раду з питань медіа, яка контролює всі громадські ЗМІ і втручається в роботу приватних медіа. Нічого не вирішує і Конституційний суд, оскільки з конституційною більшістю в парламенті Орбан спокійно може проголосити Угорщину хоч би й королівством: з такою більшістю у парламенті конституцію можна змінювати за бажанням.

   Однак Орбану недостатньо бути унітарним володарем Угорщини, йому хочеться бути улюбленим володарем. Принаймні бути улюбленцем тієї частини населення, яка забезпечить йому перемогу у виборах. Для виборців, бодай же „своїх“, він вирішив бути добрим, ба навіть кращим, ніж на це дозволяє стан угорської державної казни (нагадаю: ще рік тому Угорщині загрожувало державне банкрутство). Незважаючи на це Орбан збирається ввести єдиний податок 16%, що суттєво знизить податки з доходів фізичних осіб, і майже жодних податків неплатитимуть сім’ї з трьома дітьми. Бо Орбан вирішив, що троє дітей – достатньо для того, щоб кількість населення Угорщини зростала.

   Віднімаючи щось з одного боку, слід щось додати з іншого. Невдовзі після виборів Орбан запровадив спеціальний податок для банків – лише на цей рік йдеться про майже 800 мільйонів євро. Приблизно таку ж суму заплатять телекомунікаційні компанії, енергетичні фірми та великі торговельні мережі. Всі ці галузі мають спільну рису – переважна більшість із них знаходяться в руках закордонних власників.

   Дивну позицію обрав уряд і під час екологічної катастрофи в місті Колонтар, відповідальність за яку несе, знову ж таки, транснаціональна компанія MAL. Орбан її націоналізував, використавши той факт, що в регіоні, де знаходиться алюмінієвий завод, був проголошений надзвичайний стан, який уможливлює „контроль держави“ над приватною фірмою. 20 жовтня цей надзвичайний стан про всяк випадок було продовжено до кінця року.

   Незважаючи на брак фінансування, Орбан продовжує виконувати програму, відповідно до якої громадянами Угорщини, отримавши угорські паспорти, повинні стати мадяри, що проживають за межами країни. Так населення Угорщини повинно збільшитися бодай віртуально...

   Від січня Угорщина на чолі з Орбаном головуватиме в Євросоюзі. Будапешт уже дав зрозуміти, що його головування, на відміну від бельгійського чи іспанського, буде помітним. Зважаючи на гіперактивність угорського прем’єра, Євросоюз має на що сподіватися.