Український журнал - 11/2010

рецензії: Рух і зіткнення гігантських культурних материків

   Ірина Макарик.

   український модернізм і радянська

   культурна політика 1920-х років,

   Монографію канадського шекспірознавця І. Макарик сміливо можна назвати міждисциплінарним дослідженням, де історичні та театрознавчі нариси сусідять із теоретичним доробком постколоніальних студій. Дослідниця зграбно сполучає різні сторони багатогранних явищ: Лесь Курбас, по-новому ставлячи Шекспіра, Шекспіром ставить під питання природу театру як такого, а оскільки дореволюційний „етнографічний“ театр вимушено був чи не єдиним представником українського у сфері високої культури, Курбасів авангардизм зачіпає саму українську ідентичність – те, як і ким мислили українці себе, а їх інші. Такі гострі конфлікти старого й нового пронизали ранню радянську культуру, були її сутнісною рисою, доки в 30-х рр. не було реабілітовано й поставлено на службу ідеології класику, в тому числі й „етнографічний“ театр.

   Те, про що йдеться у названій книзі, – рух і зіткнення гігантських культурних материків, або, як у ній ужито на означення епохи – „семіотичні землетруси“. Добрий опис завжди несе в собі якесь відлуння описуваного і цій праці самій притаманна певна сейсмічність, здатність провокувати інтелектуальні поштовхи, натхнення читати наново і чудуватися.

   Видання згодиться на полиці літературознавцеві, культурологу, історику театру, досліднику радянського колоніального дискурсу, бібліотеці з почуттям власної гідності та просто ненаситному читачеві. 

Павло Кравчук, Київ