Богдан Данилишин: «В даний час моє повернення в Україну є неможливим»
(Скачати весь номер: 1/2011 [PDF, 2.4 Mb])
Спілкувався Богдан Копчак, Прага
Ім’я міністра економіки України часів останнього уряду Юлії Тимошенко до 19 жовтня 2010 року чехам було цілком незнайоме. Але саме в той день ЗМІ повідомили, що днем раніше, згідно з міжнародним ордером на арешт, у Празі було затримано колишнього високопосадовця з України, Богдана Данилишина. Згодом, намагаючись уникнути передання в Україну, екс-міністр попросив у Чехії політичного притулку. В середині січня Данилишин отримав притулок і після трьох місяців зміг покинути камеру празької в’язниці.
В ексклюзивному інтерв’ю для УЖу колишній міністр економіки України розповів про своє затримання у столиці Чехії перед брамою посольства України, про безпідставність його звинувачення в Україні, дав оцінку політичним процесам на своїй батьківщині і розповів про свої плани. Чехія, здається, стане для Богдана Данилишина новою домівкою на тривалий час, принаймні до часу закриття справи екс-міністра, зміни влади в Україні чи хоча б проведення змін в українському правосудді.
В Чехії Данилишин є вільною людиною, проте це певною мірою «золота клітка», оскільки політичний притулок, наданий у Чехії, не має автоматичної дії поза її кордонами. Тож навіть у країнах Євросоюзу пану ексміністру загрожує застосування до його особи українського міжнародного ордеру на арешт. Але в такому випадку пана Данилишина просила б видати не лише Україна, але й Чехія, де в ексміністра – спеціальний статус. Чеський адвокат Богдана Данилишина Марина Махиткова радить своєму клієнтові не ризикувати – і Чехію не покидати...
Пане Данилишин, про що ви подумали, коли до вас у камеру в’язниці в Празі надійшла звістка про те, що Чехія надала вам політичний притулок, що ви зможете залишитись у Чехії і вас не буде видано Україні? Була думка, в першу чергу, подякувати тим людям, які весь час були зі мною, які підтримували моє прагнення захистити свої права, довести свою невинність. Було прагнення подякувати теперішній опозиції, особливо Юлії Тимошенко, її блоку, який постійно надавав мені підтримку. І, звичайно, порадіти за Чехію, що дійсно, в цій країні утвердилися принципи європейського права, коли країна довела, що права громадян, у тому числі права на міжнародний захист, дотримуються в повній мірі.
Після вашого затримання в Празі, що відбулося 18 жовтня, преса інформувала про те, що ви приїхали у Чехію полікуватись. Вас затримали на вулиці Шарля де Ґоля в Празі, де розташовано посольство і консульство України. Посольство України заявило, що до вашого затримання жодного стосунку не мало... Але чеська поліція всіх подробиць затримання не розповіла. Розкажіть, як все відбулося, як ви опинилися в Празі, біля посольства України? Що вас туди привело?
Другого серпня 2010 року я офіційно взяв відпустку. 5 серпня я виїхав на територію Німеччини, де проходив лікування в Баден-Бадені і Баткрісбаху. На території Німеччини я дізнався, що проти мене порушені відповідні справи, також я дізнався про справи, які порушені проти інших членів уряду. Я неодноразово підкреслював, що готовий співпрацювати з українськими правоохоронними органами, давав інтерв’ю, в тому числі українській пресі, і на 18 жовтня була попередня домовленість з правоохоронними органами, що я дам пояснення. З їхньої сторони як місце для зустрічі було запропоновано посольство України в Празі. Я погодився з цією пропозицією і 18 жовтня прибув до посольства для зустрічі з українськими правоохоронними органами. Тобто, на території Чехії я не проходив лікування — лікування було в Німеччині, а тут була зустріч з правоохоронними органами, після якої я був затриманий — за пропозицією української влади — представниками чеської поліції.
Ви здивувалися появі поліції, затриманню, чи, може, і очікували такого розвитку подій?
Попередньо з української сторони були запевнення, що я дам відповідні пояснення, і влада зможе зняти систему, по якій мене запитували через Інтерпол, а я зможу повернутися в Україну. Але після подій 18 жовтня я побачив, що, звичайно, інтереси стояли зовсім інші.
Як це розуміти? Можна говорити про зраду?
Я думаю, що це була елементарна провокація, яка була спрямована на те, щоб я був затриманий, і були здійснені зовсім інші процедури, ніж ті, які повинні були бути.
Міжнародний розшук вашої особи по системі Інтерпол пов’язаний з вашою діяльністю міністра: вам закидають зловживання службовими повноваженнями, згадується якась невигідна закупівля пального... Як ви пояснюєте ці звинувачення?
Хочу відмітити, що ці справи появилися після того, як в українській пресі впродовж липня–серпня були мої неодноразові публікації, мої інтерв’ю з приводу дій влади після березня 2010 року, особливо щодо використання кредитів російських банків на території України. І після цього я, перебуваючи вже на території Німеччини, дізнався, що проти мене порушені справи, які пов’язані з тим, що Міністерство економіки України погодило процедуру закупівлі в одного виконавця для Міністерства оборони і державного підприємства Міжнародний аеропорт «Бориспіль». Я неодноразово підкреслював, що Міністерство економіки не приймало рішення про форму закупівель. Рішення про те, що буде закупівля в одного учасника, приймає замовник — у даному випадку Міноборони чи аеропорт «Бориспіль». Вони приймають рішення про предмет закупівлі, ціну, обсяги закупівлі, терміни поставок, подають всі документи у Мінекономіки. Міністерство економіки погоджує процедуру, практично формально підтверджує, що в пакеті, який подавався, є всі документи, які дають можливість організовувати закупівлю. Крім того, в листі погоджень прямо написано, що даний лист погоджень не є погодженням ціни закупівель. Формальних мотивів відмовити процедуру в Міністерства економіки не було. Дані документи потрапляли не мені особисто, потрапляли в канцелярію Міністерства економіки, аналізувалися відповідними посадовими особами, і після того вже надходили на підпис міністру. Тобто, говорити про те, що я діяв в інтересах якихось службових осіб певних міністерств і відомств не можна. Тому що я з ними ніякого контакту не мав.
На вашу думку, ви — разом з Тимошенко та Луценком — потрапили в «русло політичних замовлень» нинішньої влади з метою дискредитувати вас особисто, дискредитувати опозицію? Чому нова влада пішла на такі кроки? Щоб відвести увагу від інших питань? Або це просто політичний реванш?
Потрібно виходити з ряду політичних процесів, які мають місце в Україні після березня 2010 року. Фактично, Україна за цей період змінила форму державного устрою з держави парламентсько-президентської на президентську. Формується чітка вертикаль влади, яка підпорядкована особі президента. Формується відданість за особистими ознаками. Вся вертикаль побудована на президентській формі правління, відданості і домінуванні однієї політичної сили, Партії регіонів, над всім українським суспільством. Та форма парламентської республіки, яка існувала в Україні з 2004 року, припинила своє існування. Фактично найбільш дієвою політичною силою, яка може мати баланс з Партією регіонів, є Блок Юлії Тимошенко. Політична сила, яку підтримала на президентських виборах майже половина країни, має право на висловлювання своєї політичної думки, своїх поглядів.
Міністерство внутрішніх справ Чеської Республіки, а згодом і Міністерство закордонних справ пояснили надання вам політичного притулку тим, що існує сумнів у тому, чи ви дійсно порушили закон, і сумнів, чи українська правова система спроможна розглянути вашу справу неупереджено...
Це система вибіркового правосуддя, яка зараз використовується в Україні, тобто використовуються кримінальні справи тільки проти тих людей, які стояли поруч з Юлією Тимошенко або її підтримували. В даному випадку — міністр економіки, міністр внутрішніх справ, інші члени Блоку Юлії Тимошенко, а стосовно інших представників влади цього немає. Тут іде жорсткий тиск і на саму Юлію Тимошенко, яку тримають майже кожний день по 10 годин на допитах і запитують одне й те саме, і на представників інших міністерств і відомств.
Пане Данилишин, українське МЗС після надання вам політичного притулку в Чехії заявило, що ви практично не політик, бо навіть мітингів ви не організовували... Щоправда, МВД Чехії, разом із чеським Міністерством закордонних справ, іншої думки. Розкажіть, будь ласка, чи у вас є якісь політичні амбіції. Якщо зможете очистити своє ім’я, чи захочете ви знову повернутися в українську політику і знову колись стати міністром?
Для мене найголовніше завдання — забезпечити все можливе, в тому числі увагу міжнародної громадськості до тих процесів, які відбуваються зараз в Україні. Я вважаю, що ті завоювання, які були здійснені в ході Помаранчевої революції, повинні зберігатися, і Україна повинна забезпечити можливість для захисту прав людини і громадянина не тільки представникам однієї політичної сили, а всім громадянам України, в тому числі можливість висловлення своїх політичних поглядів і думок. Якщо в Україні буде формуватися однопартійна система, домінування однієї політичної сили, то я вважаю, що така держава не має перспектив свого розвитку. Якщо ми декларуємо європейські принципи, принципи демократії в Україні, ми повинні зберігати умови для ефективного розвитку опозиції. Це для мене зараз — головне. І привернути увагу до тих справ, які зараз відбуваються в Україні, справ щодо колишніх посадовців, які працювали разом зі мною, ставлення до нашого лідера Юлії Тимошенко, а також забезпечити моніторинг тих процесів, які зараз відбуваються в Україні, щоб показати владі, що Україна — не на узбіччі міжнародного розвитку, що вона перебуває під моніторингом ряду і громадських організацій, і політичних організацій, і про це не потрібно забувати ніколи.
Будете намагатись до проблем сучасної України привертати увагу європейської громадськості?
Для мене важливо, щоб Україна розвивалась як демократична суверенна держава, де всі організації мають нормальні умови для свого існування. Тому для мене головним завданням є як дотримання прав опозиції, так і забезпечення гарантій розвитку України як незалежної, суверенної держави. В тому числі звернення уваги міжнародної громадськості на ці процеси, які відбуваються в Україні.
Після того, як українські правоохоронні органи не дотримали слова і викликали до вас перед посольством України чеську поліцію, після того, як ви три місяці відсиділи у в’язниці і врешті отримали в Чехії політичний притулок, можете уявити ваше повернення в Україну, щоб там захищати своє ім’я, свою правду?
При тій системі, яка зараз є, яка на даний час склалася на території України, звичайно, моє повернення є неможливим. Тому що і формування системи влади, судової влади, правоохоронних органів роблять неможливим моє повернення, тобто можливість мого ефективного захисту як така — знівельована. Проте я не відкидаю можливість свого повернення в майбутньому для того, щоб показати, що я дійсно прагну довести свою невинність і забезпечити свій захист на території України. Але до цього часу навіть мій адвокат Ігор Фомін не допущений до справи, яка проти мене відкрита в Україні.
Які у вас в Чехії плани, чим будете займатись?
Буду вчити чеську мову, буду знайомитися з тими процесами, які проходять в Чехії, входити в систему, яка пов’язана з можливістю інтеграції у даній країні, і вибирати шлях, пов’язаний з Чеською Республікою.
