Джерело багатства, якого великий бізнес не розуміє
(Скачати весь номер: 1/2011 [PDF, 2.4 Mb])
Олександр Пасхавер, Київ
Пострадянська Україна почалася з того, що капіталу ще не було, а владу тримала в руках бюрократія. Поступово виник власний капітал, але він зародився у взаємодії з тією бюрократією, з якої за певний час повстала політика. Усе разом – це тісно сплавлений конгломерат, у чому ніхто не сумнівається. Маємо вже четвертого президента, однак нічого у цьому сенсі не змінюється.
Втім нинішній президент відрізняється від трьох попередніх тим, що не уособлює посередників. Представники великого капіталу самі стали посередниками і бюрократами. І їх зовсім не турбує, як пояснити людям і своїм виборцям конфлікт інтересів. До влади прийшли не надто досвідчені політики. Вони ще менш досвідчені, ніж їхні попередники. Регіональні політики ніколи не керували країною в тому сенсі, що не визначали цілі, не займалися зовнішньою політикою. Вони не відчувають країну як соціальну цілість. Вони, радше – спеціалісти з господарських проблем. Проте соціальні наслідки цих великих господарських проектів – не їхня спеціалізація.
Їхнє бачення країни – це корпорація. І вони щиро вірять у це. Якщо послухати більшість їхніх заяв, то можна почути таке: «давайте спочатку налагодимо господарську сферу, а решта прийде саме по собі».
Влада не розуміє, що в рамках країни будь-який господарський проект – це проект соціальний.
У розрахунках ефективності господарських рішень, якими я займався ще за часів СРСР, є дуже просте правило: цілі задаються поза господарськими розрахунками, поза господарськими проектами. Це аксіома, якої влада не розуміє її.
Чимало опонентів звинувачують владу у внесені певного кримінального стилю в управління, а я кажу, що це неправильно. Бо вони діти радянського індустріального стилю управління. І цей стиль нічим не відрізняється від кримінального: влада – це власність. Наприклад, КПРС, господарюючи в країні, не мала жодних законних підстав для цього. Тобто в законодавстві ніде не було прописане її право на управління. А тепер діячі індустріального радянського управління прийшли до влади. І, як представники великого капіталу, реалізують свої інстинкти по-дитячому.
Ось візьмемо, для прикладу, прийняття Податкового кодексу. В ньому багато корисних речей, але оскільки цей документ створений бюрократією, атмосфера насильства довкола нього згущується. Втім, я про інше. Береться на позір очевидна річ: усім треба платити податки. Та погляньмо на соціальний бік процесу: знищується ціла система малого бізнесу, за допомогою якої середній бізнес, обходячи закони, скорочує свої видатки на свій бізнес. Що це означає із соціальної точки зору? Наш малий та середній бізнес платить потрійний податок. Перший – корупційний, другий – адміністративний. І третій – інфраструктурний.
Якби влада (великий капітал) представляла середній та малий бізнес і на власному досвіді відчула би такий стан справ, вона логічно вирішила б: «Ми не Росія. В нас нема її газу. В Україні середній і малий бізнес – це джерело збагачення. Якщо ми хочемо жорстко примусити платити податки, слід запропонувати якусь альтернативу, щоб можна було існувати». Відсутність такого підходу говорить про те, що люди влади не належать до кола малого й середнього бізнесу. Вони не заглиблюються в цю проблему, їм нецікаво. Адже у великому бізнесі інші форми підвищення ефективності, зазвичай – нелегальні. Це офшори, це вивіз через гуртові фірми вітчизняних продуктів за низькими цінами і продаж закордоном за високими цінами, тобто переведення маржі за кордон. Це основний шлях підвищення ефективності великого бізнесу. Тобто, великий бізнес діє інстинктивно, а це шкодить не лише країні, але також і йому самому. Бо подібна практика забезпечує швидке збагачення, однак призводить до хиткості самої системи влади, що її цей бізнес намагається втримати.
Олександр Пасхавер - український економіст, директор Центру економічного розвитку та голова редколегії інформаційно-аналітичного бюлетеня Моніторинг економіки України», співавтор Державної програми приватизації України на 2000–2002 рр. та приватизаційних законів, радник президента України Леоніда Кучми
