Український журнал - 3/2011
Вишеград: повний сили і двадцять років по тому
(Скачати весь номер: 3/2011 [PDF, 2.2 Mb])Лубош Палата, редактор газети «Лідове новіни», Прага
Марно намагаюся згадати, коли під час самітів Вишеградської четвірки я не дерев’янів би від страху, що саме після чергового зібрання маю писати. І чи вдасться зробити хоч якусь змістовну новину з того, що високопосадовці скажуть на тривалій прес-конференції, яка виправдала б витрачений на це час. Не кажучи вже про дорожні витрати. З багатьох-багатьох самітів, на яких я бував, мені запам’яталося зовсім не те, що на них вирішувалось. Скажімо, підземне частування у відомій на весь світ соляній шахті у Вєличці, або вид із замку у словацькому Тренчині.Попри те Вишеградський трикутник, — який після розпаду Чехословаччини перетворився на Вишеградську четвірку, — вже відзначив двадцять років свого існування, нічого не свідчить про те, що його історія могла б найближчим часом скінчитися.Взагалі, тих двадцять років — це не зовсім правда. Насправді Вишеград виник 15 лютого 1991 року на зустрічі польського, угорського і — на той час чехословацького — президентів в угорському замку Вишеград. Так вони символічно натякали на зустріч польського, угорського і чеського королів, яка відбулась у тому ж місці в чотирнадцятому столітті, і яка на досить довгий час принесла центральній Європі мир і процвітання.
Заснований у 1991 році Вишеград невдовзі припинив своє існування. Про його тимчасове «приспання» у 1993 році подбали два протагоністи розпаду Чехословаччини — прем’єри Вацлав Клаус і Владімір Мечіар.Клаус — тому, що ненавидів Вацлава Гавела, а в самому Вишеграді він вбачав для тодішньої Чехії гальмо інтеграції до Євросоюзу та НАТО. Замість Вишергаду тодішній чеський прем’єр прийшов із суто економічним проектом Центральноєвропейської зони вільної торгівлі (CEFTA), який мав на меті скасувати всі митні та інші перешкоди в торгівлі між центральноєвропейськими країнами. Слід додати, що цей проект був по-своєму успішний, і нині, коли всі країни-засновники CEFTA є членами Євросоюзу, він існує й надалі — однак як група балканських країн (як-от Косово, Чорногорія й Молдова).Авторитарний політик Мечіар, керманич новоствореної Словаччини, став ганьбою Центральної Європи, і ніхто із політиків Вишеградської четвірки не хотів ані підтримувати його, ані бути із ним пов’язаним. У стані «клінічного сну» Вишеград витримав до 1999 року, коли і Клаус, і Мечіар покинули найвищі урядові пости. Вишеград повстав із мертвих і отримав чіткі правила: піврічні саміти, річні головування по черзі, а також промовисту візитівку — Вишеградський фонд, спрямований передусім на підтримку культурних і освітніх обмінів. З 2000 року настали золоті часи Вишеграду, коли і після самітів було про що писати. Вишеградська четвірка допомагала Словаччині наздогнати інтеграційні процеси, і країна за влади Мікулаша Дзурінди стала знову демократичною. Це й справді вдалося — Словаччина стала членом НАТО на наступній хвилі розширення, а до Європейського Союзу вступила разом із іншими країнами четвірки. Втім варто додати, що так сталося через затримку розширення Євросоюзу на Схід, коли зі всіх можливих сценаріїв було обрано «великий тріск» у вигляді прийняття в ЄС десяти нових країн.
Саме у фіналі переговорів щодо вступу в ЄС співпраця Вишеграду набула невиданої інтенсивності. І хоча результати цієї співпраці є різними, і не завжди чотирьом центральноєвропейським країнам вдавалось узгодити свої погляди й витримати спільну позицію, загальний баланс співробітництва був позитивним.І хоча так і не виникла якась репрезентативна культурна демонстрація Вишеграду, саме за допомогою Вишеградського фонду вдалося пожвавити культурний обмін між центральноєвропейськими країнами, який перестав бути справою невеликої групи інтелектуалів.Регулярні саміти й десятки інших зустрічей на рівні міністрів, урядовців або експертів створили впродовж останніх років мережу особистих контактів, які у міжнародній політиці нічим не заміниш. Мережу контактів Вишеград розширює і поза свої кордони, і нині поміж пріоритетними «асоційованими членами» Вишеграду є не лише Німеччина, а й Україна.Вишеградська четвірка, яка разом має більшу силу, ніж найбільші держави ЄС, стала фактором, з яким рахується Євросоюз, і впливу якої деякі чільні представники європейських держав дещо побоюються. У разі спільного інтересу четвірки у Брюсселі з’являється сила, яка іноді може вплинути й на результати саміту ЄС. І хоча після зустрічей прем’єрів або президентів Вишеградської четвірки «великі новини» пишуться все важче, співпраця центральноєвропейських країн свій сенс не втратила. Навпаки. Наче старе відоме журналістське прислів'я про багаті впорядковані держави, яке твердить: «Добрі новини — це відсутність новин», почало стосуватися і країн Вишеграду.
