Український журнал - 3/2011

Не стало Юрія Новосільського

Текст: Ростислав Крамар, Варшава 

Коли березневий випуск «Українського журналу» готувався до друку, в Кракові ховали Юрія Новосільського. Визначний художник, іконописець, філософ і теолог помер 21 лютого на 88 році життя. Народжений на саме «східне» Різдво в українсько-польській сім’ї, замолоду він вважав себе українцем. В юності Новосільський світоглядно формувався під впливом батька-лемка, греко-католика, діяча українських організацій у Кракові. Пошуки свого місця у світі ненадовго привели юнака в монастир Отців Студитів. Та після духовного народження в Почаївській Лаврі, куди Юрій подався на прощу в розпал Другої світової, він пов’язав свою ідентичність з віднайденою «духовною батьківщиною» — православ’ям.

У перші повоєнні роки Новосільський навчається у Кракові в Академії мистецтв. На той час, коли польським митцям намагаються накинути «єдино можливий творчий метод» соцреалізм, припадає період духовних хитань молодого художника, та врешті він остаточно повертається до християнства. Його художня творчість просякнута сакральністю. Своєрідні, «химерні», а для декого навіть відлякуючі ікони та «іконічні» жіночі акти — його неортодоксальна пропозиція побачити світ преображенний. Він мріяв про Рай як про дійсність після життя, де будуть усі ті реалії, які знаємо з нашої земної щоденності. Ті самі, але інакші. Преображенні, як преображенний після воскресіння Христос.

Упродовж довгого творчого життя Юрій Новосільський зазнав великої слави. Його картини, ікони й іконостаси належать до золотого фонду світового малярства. Цікаво, що найбільше ікон, які він намалював для храмів, належать греко-католицьким церквам. На престижних аукціонах його картини були найдорожчими з-посеред робіт усіх сучасних польських художників. «Він був найвидатнішим польським художником. Тотальним митцем, який умів режисерувати сакральний простір», — каже Кристина Черні, історик мистецтва, авторка монографії про Новосільського.

Новосільський прощався зі світом довго, тривалий час тяжко хворів, а свою старість називав «почекальнею» — передпокоєм смерті. Не приховував, що боїться кінця земного шляху. «Христос перед розп’яттям також боявся», — сказав він в одному з останніх інтерв’ю.

Остання малярська робота Юрія Новосільського — велетенське розп’яття, намальоване для костелу, що при монастирі Отців Домініканів на варшавському Служеві. Остання драма на підсумок його життя розігралася в помешканні художника третього дня після смерті — мов символічна крапка з євангельської притчі. Злодії викрали з помешкання Новосільських кільканадцять картин та ікон ще непохованого Майстра...

«Він був мислителем та митцем з тієї малої групи, яка малює і пише для майбутнього. Юрія Новосільського ще не оцінили на належному рівні. Це завдання для майбутніх поколінь», — наголошував під час заупокійного Богослужіння в прощальному слові православний священик, приятель померлого, Генрик Папроцький. Юрія Новосільського поховали на краківському Раковецькому кладовищі. Тому самому, де спочиває Богдан Лепкий. 

Судячи з мізерного зацікавлення смертю геніального художника в країні над Дніпром, завдання сформульоване отцем Папроцьким, для України значно актуальніше, ніж для Польщі.