УЖ
Українська Čeština
Polska English
LVIV - Open to the World

Український журнал - 3/2011

Кумис Батия

(Скачати весь номер: 3/2011 [PDF, 2.2 Mb])

Текст: Віктор Неборак, Львів

  

Моя середуща донька Яринка попросила розтлумачити їй, чому для князя Данила Галицького було принизливо пити кумис. Вона учениця першого класу однієї з львівських гімназій (5-й клас загальноосвітньої школи), і серед її предметів є і „Вступ до історії України”. Отож я взявся читати в Яринчиному підручнику про подорож князя Данила в Золоту Орду, а потім знайшов серед своїх книжок „Галицько-Волинський літопис” і порівняв першоджерело з підручником. Отже, Данило прибуває до столиці хана Батия. „І поклонився він за звичаєм їх, і ввійшов у вежу його. Він, [Батий], сказав: „Данило! Чому ти єси давно не прийшов? Але якщо нині ти прийшов єси, – то й се добре. Чи п’єш ти чорне молоко, наше пиття, кобилячий кумис?” І він сказав: „Досі я не пив. А нині ти велиш – я п’ю”. Він тоді сказав: „Ти вже наш-таки, татарин. Пий наше пиття!” І він, [Данило], випивши, поклонився за обичаєм їх...”

„Яринко, – почав я пояснювати доньці, – татаро-монголи перемогли наших князів. Багато воїнів загинуло у війні, дехто з князів потрапив у полон, а князь Данило вирішив домовитися з ханом Батиєм, щоб той не позбавляв його влади. Він добровільно, не знаючи, що на нього чекає, вирушив у ханську столицю. Батий його прийняв гостинно й запропонував випити кумису. Батий знав, що русичі (так колись називалися українці) не п’ють кобилячого молока”. – „То чому хан запропонував його князеві?” – „Щоб переконатися, що князь готовий перейняти ординські звичаї. Для ординців пиття кумису було звичною справою, а Данило випив кобиляче молоко вперше”. – „А якби не випив?” – „Тоді втратив би свою князівську владу і життя”.Не певен, що Яринка мене добре зрозуміла. Може, вона уявила собі, що кумис має неприємний смак, і князь вчинив по-геройськи, пересиливши свою нехіть. Данило мав твердий намір зберегти своє князівство від розграбування ординців і заради цього випив „чорного молока”. Такі харчові приклади діти ще можуть запам’ятати. Самих дітей часто примушують їсти те, що їм не подобається, і вони з любові до своїх рідних пересилюють себе і ковтають корисні страви. Та навряд чи Данило відчував християнську любов до чужинця Батия. Змушений був хитрувати. Зате Батий повірив Данилові, як тільки той випив кумис. Князь залишився князем і навіть згодом став королем. Батий не примушував князя і його народ переходити у свою віру – ханові потрібен був лише вірний збирач данини. А Папа, напевно ж, сподівався на дещо інше.

Не маю сумнівів, що Батий шанував Данила як воїна і волів трактувати його не як підступного ворога, а як свого: „Ти вже наш-таки, татарин”. А Данило хотів бути самим собою і заради цього вдався до дипломатичних реверансів. Напевно, мав доброго порадника, ченця, що з’ясував князеві чарівну силу переборення гордині. Неймовірно, що цей епізод потрапив у літопис. Про своє приниження не трублять на всі боки. Та, може, інформагенції Золотої Орди подбали про те, щоб усі знали, якою ціною Данило Галицький здобув ласку великого хана. А про династію українських королів, ним започатковану, навіть сьогодні знає далеко не кожен українець.

Тому треба визнати, що ми, українці, є такими, якими є, завдяки кумисові, що його понад 750 років тому випив князь Данило. І досі п’ємо, коли припече, „чорне молоко” Сходу, платимо східним володарям за це пиття данину, та не проти, щоб нас вшанував (коронував) Захід. Чим це закінчиться? – Імовірно, тим самим, що й колись. Історія повторюється, учні намагаються запам’ятати роки і події, та хтозна, чи не стане Яринка свідком чергового владного колапсу в Україні.

Український журнал