Український журнал - 7/2007
Про 66-мільйонну Польщу
(Скачати весь номер: 7/2007 [PDF, 3.7 Mb])Political fiction: нещодавні заяви Ярослава Kачинського у Брюсcелі
Текст: Лубош Палата, Прага
«Леху, мені сьогодні приснився страшний сон», — каже Ярослав своєму братові, який прийшов випити післяобідній недільний чай з мамою і своїм близнюком. «Навіть не знаю, чи розповідати...» «Та, кажи, кажи, Ярчику», — каже мама Ядвіґа. «Як вже почав, то кажи», — приєднюється Лех, бо у сни він вірить з того часу, коли йому в дитинстві наснилося, що колись він стане президентом.
Ярослав прикрив малі оченята, взяв на коліна найулюбленішого з маминих котів Юзька і почав розповідати: «Cлухай. Мені приснилося, що насправді жодної війни з Гітлером не було, і що в Польщі проживало шістдесят шість мільйонів населення».
«Та не кажи, Ярославе! А чим тобі цей сон не сподобався? Ну, а далі?», — запитав Лех.
«Так от, у червні 1939, — продовжував свою розповідь Ярослав, — поїхав полковник Бек у Берлін до Рібентропа, з яким уклав пакт Бека-Рібентропа. Ми Німеччині віддали Ґданськ, Східна Прусія об’єдналася з Третім Райхом, але на підставі таємного додатку до пакту Бека-Рібентропа ми взамін від Третього Райху отримали Литву, Північну Моравію аж до міста Оломоуц, а з угорцями ми поділили Словаччину. У Каунасі ми відродили Річ Посполиту і державною мовою зробили польську. Далі ми приєдналися до японсько-німецько-італійського пакту проти Сталіна і у 1941 році всі разом напали на совєтів. За тиждень польська кавалерія в’їхала до Києва, а в кінці вересня ми зайняли Крим. На початку листопада ми вже разом з німцями марширували по Червоній площі. Сталін втік за Урал і підписав перемир’я, за яким Росія втратила всю свою європейську частину. Польсько-литовську Річ Посполиту було відновлено у її первісних кордонах, а Крим, у зв’язку із заслугами польських союзників кримських татар, було визнано автономією. Польща зі своїми 66 мільйонами населення стала найбільшою державою Європи, більшою навіть за Третій Райх». Тут Лех не витримав і перебив брата словами: «Ну, трохи мені ці німці як наші союзники не подобаються, але з другого боку — німець краще, ніж москаль. Та я у тому сні не бачу нічого жахливого».
На що Ярослав відповідає: «Зрозуміло, все було б чудово, якби два роки після взяття Москви Гітлер не помер від сифілісу, а Франція не підписала зі Сталінською Сибірською Совєтською Республікою союзницький договір і вони разом не напали на Німеччину. Ми намагалися проголосити нейтралітет, та в Моравії почалося повстання чехів, а в Татрах спалахнуло Словацьке Національне Повстання. На сході розпочалася партизанська офензива Української Повстанської Армії, а євреї в Галичині проголосили Новий Ізраїль. І пішло. Німці програли танкову битву коло Франкфурту-над-Мейном і капітулювали. Між тим Сталін захопив Москву і Петроград. Угорцям вдалося в останню мить домогтися сепаратного миру і проти Польщі опинилася вся Європа.
Ворог наїжджав зі всіх сторін. У кількох битвах ми взяли перемогу, але цього було замало. Коли впала оборонна лінія під Львовом і ми втратили Бескиди, литовці проголосили Вільнюс вільним від Польщі містом і почали переговори про капітуляцію».
«Так це ж кошмар! — крикнув переляканий Лех. — Давай краще вип’ємо по сто грам. Мамо, чи є в нас “Виборова”?»
«Та це ще не все, — каже Ярослав, — чехо-українсько-єврейська армія розбила Бека під Варшавою. І Польщу поділили вчетверте. Чехи взяли польську Сілезію, Середня Польща по Галичину стала основою єврейської держави, а Варшаву перейменували на Новий Єрусалим. Українці забрали Львів і Мазури, а Бандера проголосив гетьманат. Сотні тисяч поляків втікали в Аргентину і Парагвай, тільки там змогли отримати притулок. Польща перестала існувати».
«Бачиш, Леху, такі в нього сни, коли на ніч переїсться біґосом», — почала пояснювати мама.
«Справді кошмар! Ну, мамо, Ярославе, вже пізно, я пішов. Але знаєте, та 66-мільйонна Польща — непогана ідея. Ярославе, завтра ж їдеш у Брюссель. Не знав, за що зачепитись, то спробуй поговорити про це!»
