Український журнал - 5/2011
«Залізна дама» української політики
(Скачати весь номер: 5/2011 [PDF, 2.1 Mb])
Текст: Петро Андрусечко, Познань
Немає жодних сумнівів, що Ганна Герман належить до найбільш яскравих постатей в Партії регіонів. Точніше, в оточенні Віктора Януковича. Останнім часом її вплив на Януковича, здається, дещо зменшився. 5 квітня цього року внаслідок адміністративної реформи її звільнили з поста заступника голови Адміністрації президента і одразу призначили радником президента. Сама Герман так і не дала зрозуміти, наскільки зачепила її ця зміна.
«Від того, що відбуваються перестановки, від того, що відбувається реформа адміністративна, міняються назви посад і так далі — це не впливає на загальну роботу та функціонування Адміністрації президента», — сказала Герман. Одне відомо — ця жінка є виразним політиком, високоінтелігентною особистістю (що не часто зустрінеш не тільки в українських умовах, але й у політиці загалом). До 2004 року ніщо не передвіщало, що Ганна Герман піде у політику. Тим більше, у її «біло-блакитну» частину.
Зірка журналістики?
Вона народилася 24 квітня 1959 року у Львівській області як Ганна Стеців. Згадуючи в одному з інтерв’ю, Герман говорила: «Я виросла на традиціях УПА і на легенді про УПА, на повстанських піснях». Дисонанс викликає той факт, що ця фраза жодним чином не вписується у традицію більшості партійних колег пані Ганни.Зрештою, її освіта, як і модель професійної кар’єри, доволі оригінальні як на партійні лави біло-блакитних. Герман закінчила факультет журналістики Львівського університету. Журналістську роботу розпочала у редакції газети «Ленінська зоря» (м. Миколаїв Львівської області) у першій половині 1980-х років. У 1985–1987 роках вона — кореспондент газети «Ленінська молодь» у Львові. Однак найбільше здивування викликає факт, що вже у 1986–1987 Герман стала членом Правління Спілки журналістів СРСР. Прибічники приписують цей поступ її амбіціям, а противники кажуть про агентурну діяльність. Для обох груп підтвердженням їх правоти стала подальша кар’єра Герман. У 1987 році В’ячеслав Чорновіл вирішив відновити самвидавівський журнал «Український вісник» — видання інтелектуалів, вільнодумців, словом, усіх тих, хто прагнув вийти поза рамки офіційної пропаганди. У цьому гроні опинилася Ганна Герман.Щоправда, у самому СРСР уже розпочалися зміни, ініційовані Михайлом Горбачовим. Проте на Україні все ще правила тверда рука секретаря КПУ Володимира Щербицького. І дух брежнєвських часів досі витав над країною. Чи керувалася Ганна Герман лише індивідуалізмом? Як підкреслювала вона сама в інтерв’ю «Главреду» у грудні 2004 року, «я ходила на мітинги у 1989 році, коли ще ніхто не ходив, коли нас у Львові собаками розганяли з мітингів. Тоді люди боялися ходити на мітинги, тоді можна було, справді, сильно постраждати. Коли вони стали більш широкими — я перестала туди ходити». Чи стояла за діями Герман похмура структура КДБ, а вона сама, як стверджують автори звинувачень, була агентом з псевдонімом «Тереза»? Сьогодні важко визначити правду. Адже подібні звинувачення, часто фальшиві, що масово кружляють Інтернетом для дискредитації політиків повсюдним використанням «чорного піару» — в Україні не рідкість. На це питання чітку відповідь може дати лише відкриття архіву КДБ, і не тільки в Україні, але також у Росії. А відтак досі діє засада презумпції невинуватості.Незважаючи на закиди опонентів, Ганна Стеців бере активну участь у змінах, що приніс розпад СРСР. У 1989 році вона переходить до заснованої з ініціативи Чорновола Української незалежної видавничо-інформаційної спілки. Організація займається не лише розповсюдженням незалежної інформації, але є своєрідним плацдармом для формування політичних позицій. У цей же час відбуваються зміни в її особистому житті, вона виходить заміж за дипломата Сергія Германа. Сьогодні у зв’язку з дипломатичною кар’єрою її чоловіка наприкінці існування СРСР, у мас-медіа кружляє інформація про його співпрацю з КДБ. Нещодавно це припущення оприлюднило польське видання «Rzeczpospolita». За даними газети, Сергій Герман, будучи консулом у Польщі наприкінці 1980-х, очолював клуб радянсько-польської дружби у Гданську. Дехто схильний порівнювати ці функції з посадою, яку свого часу обіймав у Дрездені (НДР) офіцер КДБ Володимир Путін. Сама ж Ганна Герман говорила, що майбутній чоловік підкорив її тим, що був нерадянським, і повторював, що у цій країні жити неможливо. Тим не менше, коли розвалився СРСР, подружжя вирішило скористатися новими можливостями у новонародженій Україні. І заснувало львівську міську газету «Ратуша». Тоді вона вирізнялася змістом, стилем і формою. Незабаром Герман починає співпрацю з Радіо «Свобода», а у 1997 році стає кореспондентом «Вільна Європа/Радіо Свобода» у Варшаві. Співпраця з радіо йшла непогано, і у 2003 році її призначають директором Київського бюро «Радіо Вільна Європа / Радіо Свобода». Однак, як виявиться незабаром, це був лише початок подальшої кар’єри.
В напрямку політики
Новий етап у кар’єрі, а точніше, у всьому житті, розпочався у 2004 році. Саме тоді Ганна Герман взяла інтерв’ю у Віктора Януковича. Можливо, посередником у контакті з Януковичем був її чоловік. Сергій Герман зі шкільних часів товаришував з тодішнім радником прем’єр-міністра Януковича Зиновієм Куликом. Сама ж Ганна Герман згодом згадуватиме так: «Інтерв’ю з Януковичем — це був великий успіх тоді для Радіо “Свобода”. Він настільки заімпонував мені як людина, як особистість, я дуже поважаю сильних людей, яких в українському політикумі практично немає». Янукович, схоже, дійсно вразив Герман, оскільки до сьогоднішнього дня, користуючись будь-якою нагодою, вона підкреслює його переваги, вказуючи на чоловічий сильний характер. Зрештою, і тогочасного прем’єра Януковича Герман також мала вразити, адже у травні 2004 року її призначили прес-секретарем Віктора Федоровича.Для колег Ганни Герман по Радіо «Свобода» та представників національно-демократичних кіл, де вона мала багато знайомих, це був шок. Чим керувалася Герман? Чи це був знову лише «індивідуалізм»? Можливо, так. Адже подібне рішення практично одночасно прийняв і син В’ячеслава Чорновола, Тарас.Діяльність Герман на новій посаді не була з найлегших. Їй доводилось переконувати громадську думку, що судові вироки Януковича — це лише помилки молодості. Більше того, на Герман настільки вплинула сильна особистість Януковича, що вона сама, здається, повірила у свої слова. Схожою стала історія з інцидентом в Івано-Франківську, коли Янукович впав від удару яйцем. Герман переконувала, що в її лідера потрапив твердий предмет. Через це більшість журналістів та представників помаранчевого табору вважали її зрадницею. Непросто складалася ситуація і в Партії регіонів, адже Герман значно вирізнялася на тлі інших представників регіоналів. А її походження та попередня діяльність не викликали довіри.
Після 2004 року Ганна Герман не залишила Віктора Януковича, як це сталося з деякими членами табору регіоналів. За свою лояльність вона заробила довіру не лише Януковича, але й частини «старих» донецьких.
Герман стверджує, що має здатність передбачати і що цю рису вона успадкувала від бабці. Можливо, власне завдяки цьому дару Герман не лише не залишила Януковича після 2004 року, але старанно працювала над його позитивним образом та ним самим. Янукович в її варіанті — це сильний політик, справжній чоловік з важким дитинством. Це вулиця, своєрідна школа життя сформувала у ньому риси лідера. І навіть якщо й трапилися помилки молодості, вони принесли йому позитивні зміни. Ганна Герман ніколи не мала сумнівів щодо політичної перемоги Януковича.У 2006 році Герман стартувала у парламентських виборах за списками Партії регіонів, під скромним номером 106, котрий і відкрив їй двері у парламент. Успіх партії — це насамперед перемога її лідера. Однак у цій перемозі є частка самої Герман. Ставши прем’єром удруге, Янукович призначає Герман своїм радником. У 2007 році, внаслідок дострокових парламентських виборів, ініційованих Віктором Ющенком, Ганна Герман знов стає депутатом Верховної Ради. І ніхто вже не уявляє лідера Партії регіонів без його галицької помічниці. На думку оглядачів, за виступами Януковича стоїть Герман. Про її зростаючу роль у партії свідчить призначення заступником голови фракції Партії регіонів у парламенті в листопаді 2007 року.
Здається, Ганна Герман і сама повірила у свою ключову роль в оточенні Януковича. А навколо президента тривала боротьба різних груп. Зокрема, Герман вважали близькою до Рината Ахметова, однак її власний вибір — це Янукович. Вона не приховує, що в лавах партії (у групі Ахметова) отримала допомогу саме тоді, коли потребувала її. Герман не приховує, що любить відповідний рівень і прагне добре заробляти. Одночасно вона підкреслює, що непогано заробляла і раніше, працюючи на Радіо «Свобода». У декларації за 2010 рік Герман задекларувала заробіток у понад 164 тисячі гривень. Зловтішники натомість стверджують, що вона не врахувала свого годинника, який коштує 50 тисяч USD.
Герман — одна зі спікерів Партії регіонів. І вона щиро вірить у перемогу свого гуру. У лютому 2010 року ця проекція стає реальністю — Януковича обирають президентом. Одночасно лунає чимало припущень стосовно подальшої ролі самої Герман. Подейкують про призначення її речником президента, проте до цього не доходить. У близькому оточенні Януковича з’являється група Льовочкіна – Фірташа – Бойка – Хорошковського. Молодий Льовочкін стає головою президентської Адміністрації, а Ганні Герман відводиться крісло його заступниці. Герман часто виступає як неофіційний речник президента. Вона часто спростовує закиди опонентів, зокрема щодо обмеження свободи слова. Проблема у тому, що Льовочкін прагне монополізувати вплив на Януковича. І це йому вдається. Кульмінацією стали зміни у структурі Адміністрації президента, прийняті у дусі реформ, проголошених Януковичем. Ганна Герман у числі кількох інших осіб втрачає свою посаду. Від квітня цього року вона офіційно лише радник президента. Чи означає це, що «залізна дама» української політики, як дехто її називає, відійде у тінь? Вона зберігає вірність своєму Майстру, і швидше за все Ганна Герман просто чекатиме на слушний момент, щоб її знову оцінили належним чином.
