Український журнал - 5/2011

Київ: повернімо місто громаді!

(Скачати весь номер: 5/2011 [PDF, 2.1 Mb])

Текст: Богдана Костюк, Київ

 

 

У столиці України — Києві — залишається все менше українського, та і типово київського…

  

За роки правління містом мера Леоніда Черновецького та його команди, з комунальної у приватну власність перекочували понад 3,5 тисяч гектарів міської землі (вартістю понад 70 мільйонів євро), історичне середовище Києва зруйноване майже вщент (унаслідок забудов в історичних кварталах міста з відповідним руйнуванням пам’яток архітектури та культури), триває неконтрольована забудова (у місцях, що на них геологи та історики будувати категорично забороняють).

  

Люди гинуть за землю

 

Справді, Л.Черновецький та його команда довели до «космічних масштабів» корупційні схеми, які використовував ще міський голова Олександр Омельченко (нині — народний депутат України) з вірними йому чиновниками. Вартість київської землі зростала і продовжує зростати, і жодна фінансово-економічна криза процесу не загальмувала. Один з перших кроків, які зробив на посаді президента України Віктор Янукович, — наказав перевірити факти зловживань з боку міських чиновників та розбазарювання (читаймо: приватизацію) ними комунальної власності та землі, яка перебуває у власності міської громади. Щоб припинити цей процес, який ще за часів президентства Ющенка вийшов з-під контролю центральної влади (або ж, як вважають кияни та окремі політики, був очолений його людьми), президент швидко провів через Верховну Раду зміни до закону «Про столицю України — місто Київ», унаслідок чого роз’єднано посади київського міського голови (мера) та голови Київської міської державної адміністрації (КМДА). «Космічний мер» Черновецький (такий nickname Леонід Михайлович отримав через нестандартну, ба навіть неадекватну поведінку на публіці) досі номінально керує міськими справами, але його усунено від управління та наглядом за ресурсами та грошовими потоками у Києві. Натомість голова КМДА Олександр Попов (колишній мер невеликого містечка Комсомольська на Полтавщині та колишній міністр регіонального розвитку України) у першу чергу звільнив мера та його людей (декого звільнено під час «оптимізації діяльності міської влади», декому довелось потрапити за ґрати за зловживання і корупцію, дехто пішов з посади добровільно). Але навіть поставивши на посади у КМДА перевірених своїх людей, Попов не зміг зруйнувати старі корупційні схеми — ті, що дозволили інвесторам, за відкати та відсотки, будувати багатоповерхівки в історичних кварталах Києва, — а якщо врахувати, що столична земля дорожчає пропорційно наближенню до центру, то торговельні та офісні площі у цих новобудовах, як і «квадрати» житлової площі за вартістю справді золоті! Як каже депутат Київської міської ради, відомий спортсмен Віталій Кличко, «Мефістофель був упевнений, що “люди гинуть за метал”, а у Києві — за квадратні метри… При цьому пересічний киянин не може купити таку “золоту” квартиру — він не має коштів навіть у перспективі, навіть якщо візьме кредит… Ці “золоті квадрати” купують олігархи, політики (більшість з яких люди небідні, бо ж влада, бізнес і корупція — синоніми), “зірки” поп-музики». До речі, Віталій Кличко ще 2009 року передав Київській міській та Генеральній прокуратурі документи, які підтверджують факти зловживання владою, службовим становищем та корупційні дії з боку Л.Черновецького і його підлеглих. Але, як днями заявив заступник генерального прокурора Ринат Кузьмін, «конкретно проти Л.Черновецького у нас нічого нема. Розслідування щодо його колишніх заступників — керівників міських управлінь земельної політики, охорони здоров’я — тривають».

  

Київські святині під загрозою

 Народний депутат України Кирило Куликов у 2009–2010 роках очолював парламентську тимчасову слідчу комісію у справах незаконної забудови історичної частини Києва, яка досі не припинилась. За словами Куликова, «ми “нарили” близько сотні фактів стосовно того, що незаконно дозволене будівництво довкола київських святинь не лише знищує цілісну історичну картину міста, але й загрожує існуванню самих святинь! Я маю на увазі такі унікальні об’єкти української та світової спадщини, як Національні заповідники “Софія Київська” та “Києво-Печерська Лавра”, міський заповідник “Київська фортеця” та легендарну гору Щекавицю. Чиновник проводить потрібне для інвестора рішення: відбувається приватизація ділянки землі під забудову, або ж доводиться до повного руйнування викуплена інвестором у міста старовинна споруда, на місці якої будується сучасний архітектурний монстр. А якщо цей монстр знаходиться у захисній зоні Святої Софії або Лаври, то це вже проблема національної безпеки, тому що йдеться про об’єкти, включені до списку світової спадщини ЮНЕСКО!».

Забудови у безпосередній близькості до Святої Софії та Києво-Печерської Лаври спричинили критику як з боку українських інтелектуалів, так і світової спільноти. «Фактично, у разі подальшої забудови територій поруч з цими святинями, і Свята Софія, і Лавра можуть бути виключені зі списку ЮНЕСКО», — повідомив речник Міністерства закордонних справ України Олег Волошин. Уряд та експерти Національної комісії у справах ЮНЕСКО нещодавно зустрічалися з керівниками Української будівельної асоціації (яка об’єднує потужні будівельні компанії і є одним з розробників нових правил міської забудови, розкритикованих президентом та міськими громадами) та лідерами фракцій у Київській міській раді: обговорювали проблеми забудови історичної частини Києва, ризики, що внаслідок цього постали перед пам’ятками історії та культури міста. «Ніяких конкретних рішень ми не ухвалили, але принаймні одне одного почули і порозумілись», — прокоментував журналістам результати зустрічі О.Попов.

 Тим часом на території заповідника «Софія Київська» та Лаври наявні порушення геологічного характеру. Голова державної служби охорони пам’яток В.Вечерський розповідає: «Забудова у безпосередній близькості до комплексів Святої Софії та Києво-Печерської Лаври, а також будівельні роботи, які проводять монахи Лаврського монастиря (належить УПЦ МП – авт.) призвели до геологічних порушень. Так, у Лаврі піднімається рівень ґрунтових вод, що призводить до зсувів ґрунтів; у знаменитих печерах є тріщини на стінах, а в окремих місцях осипалася стеля. Уряд змушений терміново провести реставраційні роботи, при цьому на Лавру перекинуто кошти, які призначались для реконструкції та укріплення фундаменту Андріївської церкви у Києві». Довкола храму Святої Софії помітні зміщення ґрунтів, що становить небезпеку для храму, — каже заступник директора заповідника Ірина Марголіна.

 Депутат Київської міськради, голова комісії у справах культури Олександр Бригинець додає: «У Києві акумулювались проблеми, безпосередньо пов’язані з ментальністю нинішніх інвесторів та чиновників. Їх не цікавить, чи встоять церкви Лаври, чи витримає урбаністичний тиск Софіївський собор — тому що для більшості з них Київ не рідне місто, не столиця України, а місце, де вони заробляють шалені гроші. Їхні діти навчаються у Британії чи США, їхні дружини та коханки прогулюються вулицями Парижу чи Відня і навряд чи орієнтуються в історії України та у тому, яку величезну роль свого часу відігравав Київ в історії тієї ж Європи. Ці люди, від яких залежить місто, чужі для нього».

  

«Кияни! Вийдемо на вулиці — повернімо собі Місто!»

 

Наведене гасло об’єднало тисячі киян — і тих, хто називає себе «корінними киянами», і тих, хто, переїхавши колись до столиці, став киянином, прийнявши і розділивши з Містом його минуле, його проблеми. Журналіст Рустам Ібраїмов пояснює: «Я народився далеко звідси, моя рідна мова — російська. Але я живу у Києві вже понад двадцять років, вважаю це місто своєю малою вітчизною і не збираюся його віддавати сучасним варварам і мародерам! Я хочу жити у місті, де можна прогулятися старовинними кварталами, забудованими два століття тому, і випити каву у кав’ярні, що у ній збирались понад сто років тому київські інтелектуали Леся Українка, Михайло Булгаков, Казимир Малевич, багато інших персон, які принесли Києву, Україні світову славу».

  

Рустам Ібраїмов — один із ініціаторів громадської ініціативи «Збережи старий Київ», яка за підтримки киян (різних вікових груп, соціальних прошарків) провела низку акцій проти забудови історичних кварталів міста та корупції в органах влади. Так, до акцій порятунку Києва, проти свавілля чиновників, політиків та олігархів виступили відомі інтелектуали, митці, молодіжні громадські рухи та студентські організації. У січні–лютому цього року кияни пікетували скандальні будівельні майданчики біля комплексу Святої Софії, на перетині вулиць Пушкінської та Богдана Хмельницького, на вул. Гончара, біля комплексу Олександрівської лікарні та на Щекавиці. Навесні чи не щонеділі кияни проводять театралізовані дійства біля будинку КМДА на Хрещатику та біля Адміністрації Президента України. Є перші перемоги: згідно з поданням Генеральної прокуратури України, Господарський суд заборонив будівництво на розі вул. Пушкінської та Б. Хмельницького — як таке, що загрожує навколишнім житловим будинкам та пам’яткам історії: впритул до будівництва — садиба Галаганів, де у 1918 році був написаний текст Четвертого універсалу УНР; під будівництвом — зал станції метро «Театральна», через дорогу — будівля Національного театру російської драми ім. Лесі Українки.

 На черзі — розгляд в одному з районних судів справи побудови елітного житла на вул. Гончара, у захисній (буферній) зоні Софії Київської. До кінця цього року народні депутати обіцяють розглянути у Верховній Раді нову редакцію закону, який визначатиме правила забудови міст та захищатиме наявні пам’ятки історії, культури та архітектури. У разі, якщо ситуація не буде змінена — Київ ризикує перетворитися на безликий урбаністичний центр.