Український журнал - 9/2011
Євро: вже не чудо-валюта, а квиток на Ноїв ковчег
(Скачати весь номер: 9/2011 [PDF, 2.9 Mb])Текст: Лубош Палата, редактор газети «Лідове новіни», Прага
У новорічну ніч три роки тому у Братиславі було холодно і майже безлюдно. Зимові свята, які завдяки католицьким традиціям тривають аж до 6 січня, мешканці Братислави використовують для того, щоб на тиждень або два поїхати відвідати свої родини. Братислава — це класичне «іммігрантське місто», кількість мешканців тут за останні тридцять років зросла у півтора рази. Більшість цих «іммігрантів» мешкає в панельних багатоповерхівках, тож не дивно, що вони з радістю повертаються до просторих сільських батьківських будинків у селах по цілій Словаччині. Змінити цю звичку і відмовитися від матусиних страв не переконала столичних мешканців навіть історична, ба навіть омріяна для Словаччини подія, що відбулась на зламі 2008/09 років.Словаччина, ще якихось десять років тому — «чорна вівця» Центральної Європи, першою вступила до єврозони і змінила на «сильне євро» словацьку крону, що встигла проіснувати заледве півтора десятиліття. Більше того, коли курс словацької крони піднявся на рекордних тридцять крон за євро, словаки, що мали заощадження в кронах, завдяки цьому раптово збагатіли. Піднявся і рівень їхніх заробітних плат, які довший час були найнижчими в регіоні — вони зрівнялися з угорськими й наблизилися до чеських та польських. І хоча святкові концерти та інші акції з приводу прийняття євро відбувалися передусім для іноземних новорічних туристів, які заповнили мальовничий середньовічний центр Братислави, тодішній уряд Роберта Фіца презентував прийняття євро як вершину словацької емансипації в рамках Євросоюзу і приклад економічної зрілості. А коли невдовзі після новорічних курантів у будівлі парламенту зібрався весь словацький уряд, а з банкомату було знято перших кілька євро, сам прем’єр-міністр із захопленням показував євробанкноти перед телевізійними камерами.Тепер, неповні три роки по тому, значна частина словаків, мабуть, обережніше зважила б вступ до єврозони. Не тому, що прийняття євро підвищило б інфляцію, сповільнило би зростання словацької економіки чи спричинило б коротку, але глибоку економічну кризу, — як перед прийняттям євро побоювались деякі словацькі економісти, — а тому, що євро щороку коштує словакам все більше і більше. Словаччина (до вступу в ЄС Естонії — найбідніша країна єврозони), як і інші країни Унії була змушена поручитися за борги Греції та зробити свій внесок у наданні позики в розмірі близько ста мільярдів євро, а також допомагати іншим проблематичним країнам — Ірландії і Португалії.Ось лише допомагати Греції Словаччина відмовилася, мовляв, не можуть бідні словаки допомагати багатим, з їхньої точки зору, грекам. Країни єврозони рік тому схвалили це, хоч і вельми неохоче. У Словаччині тоді щойно відбулись парламентські вибори, владу отримала ліберальна опозиція на чолі з Іветою Радічовою. Потім Братислава підтримала декілька інших актів допомоги найбільшим боржникам єврозони, але тепер, внаслідок підвищення сум фінансової допомоги країнам-боржникам, одна з партій урядової коаліції знову висловилася проти. Поза рамками нового союзуІнші центральноєвропейські держави — Польща, Чехія та Угорщина — намагаються й надалі свої вади (тобто невідповідність умовам для прийняття євро) представляти як чесноти. Чехія та Угорщина — вголос і з помпою, Польща — тихенько, бо проєвропейський уряд Дональда Туска підтримує вступ країни до єврозони. Однак і Варшава на практиці відклала всі підготовчі кроки для прийняття євро щонайменше на кілька років у віддалене майбутнє, щоб теперішня влада не мусила зараз цим займатися.Попри видатки у вигляді гарантій вартістю близько однієї п’ятої чи однієї третьої частини словацького бюджету, Словаччина все ж знаходиться в кращій ситуації, ніж її сусіди, що не мають євро. Падіння курсу угорського форинту і польського злотого, а передусім, швейцарського франка щодо євро представляє для сотень тисяч родин, які взяли іпотечні кредити у франках, загрозу для виживання. Для Чехії, найбільш орієнтованої на експорт країни Центральної Європи, небезпечним є можливе зростання курсу чеської крони, яке могло б дуже швидко привернути увагу валютних спекулянтів, перешкодити яким Прага була б не в змозі. Найбільшою небезпекою, втім, є те, що єврозона, і попри наявність проблем, починає швидко інтегруватися, що певним чином стосується також чехів, угорців і поляків. Завдяки спільній валюті Європа ділиться на Євросоюз А та Євросоюз Б. Центральна Європа, частина Прибалтики і балканські члени ЄС (за винятком Словаччини, Словенії та Естонії) поступово перетворюються на європейську периферію. Кінець такого розвитку подій невідомий, але з певною мірою вірогідності можна сказати, що зі спільною валютою Євросоюз у нинішньому складі або витримає, або розпадеться — і від ЄС залишиться лише якесь ядро. Мрії деяких чеських політиків, що така країна, як Чехія, — нездатна свого часу прийняти євро чи бодай підтримати його, — буде частиною згаданого ядра Євросоюзу, щонайменше, є наївними.
