Український журнал - 9/2011
Бізнес-планшети і телефони для пенсіонерів
(Скачати весь номер: 9/2011 [PDF, 2.9 Mb])
Текст: Ігор Ісаєв, редактор Польського Радіо, Варшава
17 серпня 1991 року польський фізик Рафал П’єтрак з Варшавського університету вислав своєму колезі Янові Соренсену до Копенгагена пакет даних за допомогою світової мережі. Тоді Варшавський університет отримав фінансування від Комітету наукових досліджень. Натомість тепер польська держава заохочує кожного громадянина стати користувачем всесвітньої мережі — через різноманітні дотації.
У Польщі вже виросло покоління, яке не мислить існування без комп’ютера і, зокрема, без Інтернету. Для нього — тобто покоління, — слово «стіна» асоціюється перше зі світовою соціальною мережею «Facebook», а слово «постити» означає абсолютно інший вид активності, ніж для людей «за 50». Зізнаюся щиро, що я сам є типовим дитям епохи: мені набагато легше читати електронну, а не звичайну книжку — адже програма дозволяє за лічені секунди або знайти потрібне місце в томі, або зробити закладку. Через Інтернет мені зручніше робити й шопінг: більшість речей, що я купую, просто не знаю, де знайти в реальності, — а в світовій мережі вони всі у пошуковій системі. Однак більшість із нас — це споживачі Інтернету. А де знаходиться наш регіон з точки зору виробництва веб-послуг або гаджетів для них?
Цукерберг з-над Вісли?
Марекові — 15 років. Він саме написав програму-гру для популярного нині iPhone’а та розмістив її в «App Store», звідки користувачі можуть скачувати найрізноманітніші аплікації. «Реєстрація на відповідному сайті коштує близько ста доларів, — розповідає Марек. — Натомість за кожного користувача, який схоче інсталювати програму мого авторства на своєму телефоні, я матиму кілька злотих», — говорить молодий е-бізнесмен.Таких, як Марек — юних і трохи старших, жінок і чоловіків, зі спеціальною освітою чи без неї, проте об’єднаних бажанням створювати програми і на них заробляти, — у Польщі тисячі. «App Store», «Android Market», «Ovi Store» чи інші магазини з аплікаціями для різноманітних операційних систем дають можливість кожному стати програмістом та заробити на власному винаході. Проте для цього потрібна інвестиція –— її зазвичай магазини стягують у вигляді оплати за реєстрацію. Проте лише одиниці з програмістів можуть похвалитися великими досягненнями та значним розвитком е-капіталу. У 2008 році програміст-поляк Борис Мусєляк почав писати програму, яка поєднувала фільмовий смак користувача та його місцезнаходження, а відтак допомагала б знайти на місцевому телебаченні чи в кінотеатрі фільми, які цікавлять певну людину. Сервіс розвивається. У сторінку «Filmaster» у липні поточного року група «HackFwd» інвестувала 191 тис. євро (взамін за 30% акцій сервісу), відтак її стали оцінювати в 636 тис. євро, що зробило сервіс одним із чільних у відповідній галузі. Проте найчастіше подібні ініціативи занепадають так само швидко, як і постають — свідчать самі практики бізнесу. За їхніми словами, лише один із 500 програмістів має шанс заробити щось солідне. Однак за даними польського видання «Dziennik – Gazeta Prawna», дохід польських е-підприємств уже сьогодні нараховує майже 8,5 млрд. євро, що робить їх поважною частиною польської економіки, яка в країні над Віслою випереджає вже такі галузі, як туризм, сільське господарство чи навіть гірництво.
Замкнене коло
Специфікою польського ринку аплікацій залишається те, що розраховані вони на «внутрішнього» споживача. Зрештою, це характерне явище для тих країн, чия веб-мережа не веде наступу на іноземний Інтернет (як це є у випадку т.зв. «рунету»). Перевірити розклади місцевих автобусів чи потягів, знайти мапу міста чи опис його туристичних принад або ввести на клавіатурі специфічні польські літерки — от що можуть завдяки польським головам користувачі телефонів чи таблетів з системами «Android», «Apple» чи «Nokia». І все ж серед розробників навіть, здавалося б, «польських» програм зустрінемо китайські прізвища. Що поробиш: Польща, як і майже вся Європа — на відміну від Піднебесної — залишається на околиці потужної інформативної революції. У рейтингу найбільш прогресивних з цієї точки зору держав світу, який підготували експерти Економічного форуму в Давосі, перед ведуть «тигри» з Південно-Східної Азії та скандинавські країни. Центрально-Східна Європа починається Естонією — вона на 26 місці (і це не дивно, оскільки ця пострадянська країна ще від початку 90-х років веде активну політику інформатизації), Чехія посідає 40 місце, Угорщина — 49, Польща — 62, Румунія — 65, Росія відразу ж після Єгипту — на 77 місці, а Україна, пропустивши вперед Мексику та Пакистан, опинилася аж на 90 позначці.
Східноазійська необхідність?
Позначки позначками, але Україна має свій планшет — ImPAD. Не відстає й Польща. Люблінська фірма «ICom» раніше була відома тим, що продавала під власною маркою ноутбуки. Сьогодні вона продає свій планшет для бізнесменів ICom Terra PAD 1050. Він має систему Windows 7, 10-дюймовий екран Multi-Touch з місцем для SIM-карти — і коштує майже тисячу доларів. Однак цей виріб хоча й продається під польською маркою, все ж виробляється на Тайвані.Другий польський планшет під назвою tPad 7121 з системою Android 2.3 пропонує вроцлавська фірма «Trak Electronic». У крамницях вроцлавський tPad коштує приблизно 200 доларів. Попри те, що tPad позиціонує себе як перший польський планшет, його виробництво також не обійшлося без підтримки азіатських друзів: його ноги ростуть із Китаю. Однак поляки неохоче купують власні планшети. Фірма «Komputronik» опублікувала результати продажу планшетів у Польщі за перший квартал 2011 року. Безперечним лідером виявився iPad — його має 60% поляків, які вирішили купити модний гаджет. Другим за популярністю став Samsung Galaxy Tab P1000 — його обрали 30% прихильників таблетів. На третьому місці опинився Creative ZiiO — відповідно 8%. Більшість поляків часто навіть не підозрює про існування планшетів польського походження.Загалом за прогнозами у світі цього року буде куплено 58 мільйонів таблетів. У Польщі це всього 50 тисяч моделей, але до кінця поточного року їхніми власниками буде вже 150 тисяч поляків. Можливо те, що в Україні планшет власного виробництва є більш популярним і знаним, ніж польський серед поляків, пояснюється його ціною. Адже польський продукт ціною не відрізняється від популярного iPad’а — а бути власником останнього, погодьтеся, набагато солідніше.
Польські пенсіонофони
Польська сфера новітніх гаджетів — це не лише планшети. Як підкреслює журналіст видання «Chip.pl» Анджей Пайонк, поляки спеціалізуються на виробництві... телефонів для літніх людей. Саме тих, які мають великі клавіші-цифри і без яких уже не уявляють життя їхні власники — представники найстаршого покоління і загалом ті, хто вживає телефон за його прямим призначенням, а не замість фотоапарату, відеокамери, нотатника чи гаманця. Продукт вроцлавської фірми «TelForceOne» — myPhone — у 2007 році почали розробляти польські та чеські науковці. Уже протягом 2009 року спілка продала 113 тис. апаратів. Сьогодні вона розповсюджує їх у кільканадцяти країнах світу (зокрема, в Україні). Заробивши на «телефонах для пенсіонерів», польська фірма стала розробляти інші версії власних телефонів, що вже можуть працювати, зокрема, на двох sim-картках чи навіть на системі Android. У березні 2007 року «TelForceOne» дебютувала на Варшавській фондовій біржі.
Коли є мода...
І наостанок — не можна приховати, що мода панує також на різноманітні гаджети. Як людина, що активно їздить і на схід, і на захід від Польщі, можу ствердити: ця мода в країну над Віслою приходить пізніше, ніж у Францію чи в Україну. У Францію — цілком зрозуміло: і парижани багатші від варшав’ян, і західні сусіди знаходяться в центрі різних новинок, що їх часто вигадують далекосхідні спеціалісти. А от чому в Україні — скажімо — кількість власників планшетів на вулицях перевищує відповідне число в Польщі? Питання для мене залишається загадкою. Можливо, тому, що в поляків ментально ніколи не було великої тяги до «всього, що блищить»? А може, просто намагання бути власником дорогого — як на заробітки певної особи — телефону або гаджета є просто свідченням бідності суспільства?
