Український журнал - 9/2011
Чи з’єднає НИТКА Україну та Росію?
(Скачати весь номер: 9/2011 [PDF, 2.9 Mb])
Текст: Михайло Самусь, Центр досліджень армії, конверсії та роззброєння, Прага
Побудова українсько-російських взаємин все більше й більше нагадує улюблене хобі Путіна — боротьбу дзюдо. Кожна зі сторін хоче якомога повніше використати слабкі сторони партнера і у вирішальний момент майстерно поставити його у незручну позицію.
«Медовий місяць» взаємин із Росією, схоже, закінчується. Планомірне, хоча й не зовсім райдужне, просування України у бік ЄС і регулярне ігнорування Києвом «цукерок» з боку Білокам’яної у вигляді Митного союзу викликає неприховане роздратування в московських коридорах влади. До шантажу «а ля Міллер» з газом вартістю 500 американських доларів за тисячу кубометрів ми вже звикли. Нині, знову як у старі добрі часи, російські медіа розкручують інформаційні операції про «нелегальну» торгівлю зброєю нечесними українцями. А українсько-американські навчання «Сі Бриз» знову загрожують морським рубежам Росії.
А росіяни, здається, нині діють ще нахабніше, ніж раніше, вимагаючи від України ринкових підходів у справах, де це вигідно Росії. Але доступ до стратегічно важливих об’єктів, якими володіє Україна, російські партнери намагаються отримати вже на засадах «братніх стосунків».
НИТКА
Останній приклад стосується унікального тренажерного комплексу для пілотів корабельної авіації в Криму. Нещодавно міністр оборони РФ Анатолій Сердюков на зустрічі зі своїм українським колегою Михайлом Єжелем звернувся з проханням передати Росії в оренду тренажерний комплекс, знаний під назвою НИТКА (Науково-випробувальний тренувальний комплекс авіації, Саки, Крим). «Я підписав звернення до міністра оборони України з проханням передати в оренду або в якусь іншу форму полігон НИТКА для тренувань палубної авіації», — сказав А.Сердюков. Глава українського оборонного відомства Михайло Єжель позитивно відгукнувся на цю пропозицію: «Я думаю, що питання буде вирішене позитивно. Це серйозна робота, і вона буде виконана», — сказав міністр. Цей полігон не має великого значення для України, так як в України немає ні авіаносців, ні, відповідно, корабельної авіації. Саме тому, вважає він, враховуючи рівень взаємин між двома країнами, рішення буде позитивним.
Що цікаво, російські ЗМІ створили таке загальне тло повідомлень на цю тему, що спочатку здається, ніби Росія робить велику послугу, «простягуючи руку допомоги» дружній Україні і бере на баланс збиткову і непотрібну для українців споруду в Криму.
А що ж насправді?
До цього часу Росія регулярно готувала на НИТКА своїх пілотів і взагалі (!) не платила Україні. Тому, дійсно, цей тренажер, був, в основному, джерелом головного болю для українських військових. Так звана «оплата» за користування НИТКА запчастинами для літаків у сумі $500 тис. на рік виглядала просто смішно. У результаті, Україна повинна була утримувати унікальний тренувальний комплекс, у тому числі і його технічний персонал, своїм коштом.
Ніякі вмовляння, переговори і навіть заборона на проведення тренувань у 2008 р. не переконали Росію підвищити платню. Більше того, останні декілька років російські чиновники активно поширювали чутки, що вони вже почали будувати аналог НИТКА в Єйську на російському узбережжі Азовського моря, натякаючи, що український комплекс в Саках ось-ось втратить значення для РФ. А з моменту приходу до влади в Україну адміністрації Віктора Януковича, російська сторона, мабуть, і зовсім вирішила, що тепер НИТКА у них «в кишені» і вони отримають кримський полігон на «братських» умовах, тобто безкоштовно. Весь 2010 р. і першу половину нинішнього року росіяни намагалися вмовити міністра оборони Михайла Єжеля і забрати НИТКА в своє користування. Скажімо, на початку цього року росіяни висували ідею створення на базі комплексу НИТКА спільного російсько-українського підприємства на дуже «цікавих» умовах. За версією міністра оборони РФ Анатолія Сердюкова, Україна має передати в СП сам комплекс і землю під ним (!). А Росія — береться його обслуговувати і вчити своїх льотчиків. У чому була б вигода для України в цьому «бізнесі по-російськи» — сказати складно.
Якщо ж спробувати трохи ближче поглянути на ситуацію навколо НИТКА, виявляється, що Росія просто блефує і намагається, зберігаючи усмішку на обличчі, обдурити довірливих «українських братів».
Декілька фактів
По-перше, ВМФ РФ відправляє в 2012 р. на капітальний ремонт свій єдиний авіаносний крейсер «Адмірал флоту Радянського Союзу Кузнєцов». Цей ремонт, за найоптимістичнішими прогнозами, завершиться у 2017 році. Хоча російські експерти стверджують, що, виходячи з практики модернізації авіаносного крейсера «Адмірал Горшков» для Індії, набагато реальніше говорити про 2020–2021 роки. Це означає, що вчити пілотів корабельної авіації в наступні десять років росіяни зможуть виключно в Україні. Це при тому, що навіть зараз, коли «Кузнєцов» знаходиться в строю, за словами командира 279-го окремого корабельного винищувального авіаполку морської авіації Північного флоту ВМФ Росії полковника Євгенія Кузнєцова, у всій Росії лише 13 льотчиків допущено до польотів з борта авіаносця.По-друге, Росія точно не буде будувати комплекс для тренування льотчиків корабельної авіації на своїй території. Адже авіаносний крейсер у Росії всього один. І будувати під нього новий тренувальний комплекс за 24 млрд. руб. (близько $890 млн.) — саме така сума називалася російською стороною — занадто дорого навіть для Росії. По-третє, в російській Держпрограмі розвитку озброєнь до 2020 р. немає жодної згадки про будівництво нових авіаносців. А це, з урахуванням термінів розробки і будівництва такого типу кораблів, означає, що українська НИТКА збереже своє унікальне значення для ВМФ РФ ще як мінімум до 2030 р.
По-четверте, НИТКА дуже цікавить Індію та Китай. Ще кілька років тому російськими і українськими фахівцями на НИТКА був випробуваний новий аерофінішер для авіаносного крейсера «Адмірал Горшков», який Росія продала Індії. «Адмірал Горшков» буде оснащений російськими винищувачами МіГ-29К/КУБ. Ці літаки також пройшли «обкатку» на НИТКА. Цілком логічно припустити, що саме на комплексі в Саках незабаром будуть проходити навчання індійські корабельні льотчики з авіакрила «Адмірала Горшкова», адже альтернативи в Індії просто немає.
Китай, у свою чергу, теж працює над введенням у дію свого першого авіаносця, купленого в України. Причому, у добудові китайського авіаносця беруть участь українські інженери, а літаки для першого китайського авіаносця, як стверджує преса, розроблені на основі радянського прототипу палубного винищувача Т-10К, теж проданого Україною Китаю. Напрошується продовження цієї «авіаносної» китайсько-української дружби — підготовка льотчиків на НИТКА. Навіть, беручи до уваги прагнення Китаю до повної самодостатності у сфері оборони і бажання побудувати свій аналог НИТКА, можна з упевненістю говорити про те, що китайці все одно будуть проситися повчити своїх льотчиків в Україні. У всякому разі, до тих пір, поки китайські інженери не зможуть створити щось подібне. Недарма в липні 2010 р. за шпигунство на користь Китаю на 8 років був засуджений громадянин Росії, який намагався дістати технічну документацію на НИТКА. Значить, роботу китайці ведуть. І що цікаво, за допомогою росіян.
Правда, Росія дуже не хоче, щоб Китай вчив своїх льотчиків в Криму. І швидше за все, не тому, що побоюється появи китайської авіаносної ударної групи поблизу своїх берегів. Це все одно станеться — рано чи пізно. Причина полягає в іншому. Росія хотіла б сама отримувати гроші за навчання китайських льотчиків. Наприклад, отримавши НИТКА в оренду або «в якійсь іншій формі», як висловився міністр оборони Росії.
Що вибере Україна? Братні стосунки чи все ж таки ринкові ціни?
Навіть наведених фактів достатньо, щоб зрозуміти очевидну річ. НИТКА стрімко перетворюється з головної болі для українських військових в комерційно вигідний для України об’єкт. Його комерційна привабливість забезпечується існуючим попитом: стратегічною зацікавленістю Росії у підготовці своїх льотчиків в умовах ремонту крейсера «Кузнєцов» і безальтернативністю НИТКА для Індії та Китаю. І цей попит буде зберігатися ще як мінімум 10 років.
Що в цих умовах робити Україні? Безоплатно допомогти російським друзям чи все ж згадати, як ці друзі «допомагають» нам з газом за ринковими цінами? До речі, міністр оборони України вже висував досить конструктивну ідею на цей рахунок. Створити на базі НИТКА державне підприємство Міноборони і займатися комерційним наданням послуг з навчання льотчиків корабельної авіації. Всім бажаючим, але Росії, звичайно, в першу чергу. Причому, виходячи зі свого монопольного становища, ціну на послуги можна ставити таку, щоб не було й натяку на збитковість або нестачу коштів для ремонту і модернізації комплексу. І приклад тут потрібно брати з російського «Газпрому». Вони ж не скаржаться на збитковість?
