Український журнал - 9/2011

Умань: не тільки парк!

(Скачати весь номер: 9/2011 [PDF, 2.9 Mb])

Текст: Олег Коцарев, Київ

Зазвичай місто Умань вважається класикою українського туризму лише через дивовижний парк «Софіївка». Насправді ж тут є що подивитися не лише в парку...

Приводом для «нового відкриття Умані» для мене стала література. Річ у тім, що на початку ХХ століття в цьому місті відбувся своєрідний «літературний вибух» — з Уманню були біографічно пов’язані такі автори, як Микола Бажан, Юрій Смолич, Раїса Троянкер, Андрій Чужий, єврейський поет Езра Фінінберг та багато інших. Важко сказати, що було причиною, чому в невеликому містечку в такий короткий часовий відтинок перетнулися долі стількох письменників. Може, справа в географічному розташуванні Умані на перехресті багатьох шляхів, у самому центрі країни. Може, в досить помітному розвитку освіти в тих краях. Так чи інакше, з’явився привід іще раз подивитися це місто.

Але, звичайно, «Софіївку» не оминеш. У будь-якому разі вона — альфа і омега поїздки до Умані, смисловий центр усього міста. Парк було засновано в останні роки XVIII століття власником цих земель, польським магнатом Станіславом Потоцьким, названий на честь його дружини, Софії Потоцької (про її романтичне, сповнене пригод життя вам неодмінно розкажуть в Умані). Автор проекту й керівник будівництва — Людвіг Метцель, уродженець Гданська, що походив із фламандців.

«Софіївка» — один із небагатьох українських парків, що добре збереглись і пристойно доглядаються (а ще сюди нескладно дістатися). Це також парк, облаштування якого сповнене різноманітної символіки та багатозначності. Майже всі його об’єкти мають античні або алегоричні назви: наприклад, грот Венери або композиція «Природа і мистецтво» (каміння, що символізує мистецтво — оброблене, рівне, а те, що символізує природу, має, відповідно, природну мальовничу форму). Сюди вписуються й «штучні» побудови — численні колони, бюсти класиків давньогрецької літератури. Є навіть підземна річка Ахеронт. Нею можна пропливти на човні за непропорційно велику ціну та уявити себе, наприклад, у міфологічному царстві мертвих. Ставки, острови, скелі, водограї, альтанки, різноманітні рослини, лебеді — у «Софіївці» можна з задоволенням гуляти цілими днями.

Щойно ви вийдете з парку, Умань, завдяки контрасту з парком, спершу може справити сірувате враження. А втім, якщо придивитися, місто дуже мальовниче, і його ландшафт мав чудово сприяти літературним талантам. На вулицях Умані потопають у зелені численні невеликі, але симпатичні будиночки того самого початку ХХ століття в стилі спрощеного модерну. Є й більш помітні будівлі, як-от колишня міська управа, торгові ряди та колишній готель «Лондон». А на одному з центральних майданів — костел, збудований у XІХ столітті в класицистичному стилі. Правда, за часів радянської влади тут влаштували картинну галерею, а тепер костел вимушений поєднувати і релігійні, й музейні функції.

Умань важко уявити також без єврейського духу. З єврейських пам’яток, правда, мало що збереглось, а самі євреї значною мірою виїхали (як і поляки). Та залишились не одразу усвідомлювані, але безпомильно відчутні архітектурні сліди, особливості розташування домів і дворів, інші чіткі й безумовні зачіпки. І, звичайно, «нове єврейське життя» вдихнуло в Умань новітнє масове паломництво хасидів усього світу на могилу їхнього цадика Нахмана. Властиво, паломники вже створили у місті цілий свій район, більш ніж несподіваний та екстравагантний, як на сучасну Україну. Тут вулицями ходять люди в традиційному єврейському вбранні, українські написи на вулицях дублюються івритом, або, точніше, навпаки: написи на івриті дублюються українською, і то не завжди, квітне торгівля кошерною їжею, а на одному кіоску навіть наліплено значок «смайлика» з пейсами. Чоловікам дозволяють відвідати й синагогу на могилі цадика, там не аж надто цікаво з естетичної точки зору, але можна спостерігати своєрідну атмосферу, не схожу з традиційними українськими уявленнями про храми.

Що ж, теперішній «хасидський район» Умані, можливо, якоюсь мірою здатен нагадати нам чи, точніше, допомогти уявити життя центральноукраїнських містечок, коли єврейські громади складали в них великий відсоток, а то й більшість населення.

І це ще один привід помандрувати до Умані, місця, де зливаються в один строкатий калейдоскоп враження від дуже різних епох і культур, тобто справді поетичного місця.