Український журнал - 4/2013
Наразі шанси — п’ятдесят на п’ятдесят
Текст: Корнеліус Охман — член правління, Директор фонду польсько-німецької співпраці
Звичайно, мені не відомо, чи на саміті «Східного партнерства» у Вільнюсі буде підписана з Україною Угода про асоціацію, проте, напевно, буде прийняте рішення — підписувати, чи ні. Наразі шанси — п’ятдесят на п’ятдесят. З німецької точки зору, — не офіційної, а, так би мовити, загальної, символічної, — все залежить від того, яким чином вирішиться справа Юлії Тимошенко. Це питання настільки резонансне, що я не уявляю, як Німеччина могла би піти на якісь поступки без його вирішення.
Інформація з українського боку про те, що ув’язнення Тимошенко більше не становить перешкоди у переговорах між ЄС та Україною, на мою думку, не надто правдоподібне. Малоймовірно, щоб у Німеччині, перед парламентськими виборами хтось офіційно надсилав подібні сигнали. Зрештою, німецька сторона прийме рішення щодо підписання Угоди про асоціацію лише після виборів, і в даний момент ніхто не візьме на себе подібну відповідальність. А під час самої виборчої кампанії питання зовнішньої політики щодо України просто не існує. Закордонна політика під час неї практично не відіграє ролі.
Звичайно, у виборчих програмах окремих партій наявні питання візової політики, проте це не головна виборча тема. Загалом це виглядає так, що, наприклад, Зелені більше підтримують прагматичну візову політику, а великі партії на зразок Християнсько-Демократичного Союзу уникають цієї теми, щоб не дратувати своїх виборців. Слід звернути увагу, що пересічного німецького громадянина Україна не цікавить, а тому партії не використовують цієї теми. Зрештою, це стосується не лише України: закордонна політика загалом відіграє мінімальну роль і в жодному разі не є предметом дискусії. Навіть експерти здивовані тим, що питання порятунку зони євро та Греції також не відіграють жодної ролі під час теперішньої виборчої кампанії. Натомість, з іншого боку, можна сказати, що це ознака політичної зрілості лідерів партій, котрі не прагнуть привернути виборців популістськими гаслами, а усвідомлюють, що це теми, які в майбутньому потрібно буде якось вирішити.
Справа Юлії Тимошенко викликала резонанс у Німеччині минулого року під час футбольного Чемпіонату, але все це разом, за словами канцлера Ангели Меркель, уже покладено в архіви. Якщо ж Угоду про асоціацію підпишуть, то для обох сторін найважливішими стануть економічні вигоди, адже встановлення торговельних норм, напевно, призведе до збільшення обсягів товарообігу. До того ж, це заспокоїть та стабілізує ситуацію, коли з’ясується, чи буде Україна зацікавлена в подальшій співпраці з ЄС. Адже якби Україна наважилася вступити до Митного союзу, це стало би виразним сигналом «ні» для подальшої співпраці з ЄС. Натомість загравання з боку України та затягування часу й надалі будуть сприйматися Євросоюзом доволі толерантно. Адже і в ЄС немає жодної політичної чи громадської більшості, яка підтримала б ідею вступу України чи інших країн до Євросоюзу. Тому це типова стратегія затягування часу та відкладення на майбутнє певних радикальних рішень. Однак усі усвідомлюють, що у Вільнюсі повинні прийняти якесь рішення, і це стосується не лише України. Можу припустити, що у Вільнюсі приймуть позитивне рішення у справі Молдови (тобто це буде певний символічний крок на її користь), а з Україною ще зачекають. Проте це моя особиста точка зору, і нам усе ж варто дочекатися виборів у Німеччині. Лише після створення коаліції та уряду ми зможемо обговорювати ці речі.
Останнє загострення відносин між Україною та Росією практично не було помічене німецькими медіа. Проте я особисто сприймаю це як спробу росіян, — і навіть не так уряду чи Кремля, як певних груп впливу в Росії, — показати Україні, в якому напрямку може далі розвиватися ситуація. У цьому випадку ми не можемо говорити про зрозумілу та прозору позицію Росії, адже вона складається з точок зору певних груп інтересів, які насправді є дуже неоднорідними.
