Український журнал - 5/2013

Янукович у Задзеркаллі

(Скачати весь номер: 5/2013 [PDF, 2.8 Mb])

Текст: Алла Лазарева, шеф-редактор «Українського Тижня», Париж

 

Поки Кокс та Квасневський, а з ними — ціла купа українсько-зацікавлених західних політиків, сушать голову над тим, як оженити Януковича на Європейському Союзі, наречений і собі, як виглядає, будує паралельні стратегії. Поїздки до Мінська та Сочі, якщо вірити відкритій інформації, не дали плідної розмови з Путіним, на яку розраховував український лідер. Тож, за всіма правилами жанру мильної опери, офіційний Київ далі торгуватиметься на два боки — з Москвою та Брюсселем, — тягтиме час, скільки стане сили, а Брюссель, відповідно, наголошуватиме: «Закону про Прокуратуру» — нема, «Виборчого Кодексу» — нема, отже, — відпускайте хоч Юлю.

 

Поза тим, заява польського міністра закордонних справ Радослава Сікорського мала б заспокоїти прихильників «екстремальної політичної комерції» в колі наближених до Януковича осіб. «Якщо Київ не виконає умови ЄС до саміту “Східного партнерства” у Вільнюсі, то Угоду можуть підписати і наступного року», — заявив очільник польської дипломатії на «Polsat News». Польщу тривалий час вважали провідним промоутером Угоди Україна–ЄС. Якщо офіційна Варшава вустами пана Сікорського каже про можливе відтермінування документа, це означає, що шанси Києва і Юлю не відпустити, і Угоду підписати геть кепські.

Київські хитрощі легко зрозумілі чехам та полякам, але аж ніяк не французам. Паризькі видання, нехай не часто, але пишуть про переговори між Києвом та Брюсселем, про можливе підписання Угоди з Україною. Висновки таких публікацій здебільшого діаметрально протилежні. Або — публікації про загальну кризову ситуацію в Україні, яка ще «не готова» до активного партнерства з Європою, або — озвучення позиції офіційного Парижа: Тимошенко не повинна бути за ґратами, решта — другорядне.

 

Ідеї без майбутнього

Оригінальних барв до звичного орнаменту текстів на українські теми додають, як правило, візити українських очільників або опозиціонерів. Живе спілкування з політиками стає приводом для інтерв’ю та змістовніших, аніж зазвичай, авторських колонок. Як це було, наприклад, під час приїзду до Парижа цієї осені Юрія Луценка.

І «Фігаро», і «Монд», і «Круа» скористатися виступом Луценка у Фундації Шуманна, щоб повернутися до української теми. Тоді французька преса збагатилася міркуваннями на тему: чи має Віктор Янукович алергію виключно на Тимошенко чи також і на Меркель? Український лідер ірраціонально боїться лише жінки з косою чи будь-якої сильної жінки в політиці, яка має підстави диктувати йому свої умови?

Юрій Луценко, від себе особисто чи за підказкою, підкинув французькому політичному класу та експертному середовищу несподіваний пробний шар: а що, якби спробувати лікувати Юлю не в Берліні, а в Парижі? Олланд — не Меркель, раптом чоловіки між собою краще домовляться? «Ми підготували відповідну інформаційну ноту, але майбутнього в такої ідеї, вважайте, нема, — розповіли на умовах анонімності працівники французького дипломатичного відомства. — Німці системно працювали, надсилали своїх лікарів... Імовірні забаганки Януковича — ще не підстава, щоб ускладнювати взаємини з найближчим партнером по роботі в ЄС».

 

Аліса в Країні Див

Що стосується представників офіційного Києва, жодного з них до Парижа із високим візитом не запрошували досить давно. Якось навідалися влітку, суто з робочими візитами, Микола Азаров та Леонід Кожара. Але ані з прем’єр-міністром, ані з міністром закордонних справ повноцінних зустрічей вони не мали. Український посол ніяк не може здобути бодай 10-хвилинної аудієнції з міністром в європейських справах. Нещодавно PR-агентство «Fleishman-Hillard», яке забезпечує інтереси української влади у Франції, організувало журналістський тур до України. Але чимало колег повернулися з іронічними репортажами, а не рекламними текстами. Як, наприклад, Адріан Остер з інтернет-видання «Huffington Post». Його репортаж під назвою «Я поїхав до України та не побачив ФЕМЕН» відверто кепкує як з французьких, так і з українських організаторів поїздки для преси, яка, очевидно, мусила б донести до французьких читачів позицію офіційного Києва у переговорах з ЄС.

«Янукович блефує з росіянами, сподіваючись дістати знижки на газ та інші преференції, — розповів у приватній розмові високий французький дипломат. — Янукович блефує з європейцями, розважаючи їх інтригою зі спеціальним законом про ув’язнених, яким буде дозволено лікуватися за кордоном. Він, наче та Аліса в Країні Див, заплутався у власних реінкарнаціях. Дуже схоже, що український лідер спіймає невдовзі подвійного облизня. І з Росією не домовиться, і Угоди не підпише».

Все на світі закінчується, й мильні опери — також. Сага про Януковича — європейського інтегратора доживає останні серії, так і не зацікавивши по-справжньому масову зарубіжну аудиторію.