УЖ
Українська Čeština
Polska English
LVIV - Open to the World

Український журнал - 4/2014

А мене з’їдає, що...

(Скачати весь номер: 4/2014 [PDF, 2.4 Mb])

Від моменту виходу попереднього числа журналу відбулося так багато, що про одні події доводиться говорити мимохідь, а про деякі взагалі забувати. Низка важливих виборів, зміна європейської влади, і зустрічі, зустрічі, зустрічі... Однак свій особистий приз за «результативність» віддаю колишньому комісару ЄС з питань розширення і європейської політики сусідства, чеху Штефану Фюле. Європейський Союз не визнає анексії Криму і не забуде про кримських татар, — заявив він під час 70-ї річниці депортації кримських татар. Чергова його заява на самому кінці каденції, — що Україні, Грузії, та Молдові треба дати перспективу членства в ЄС. В інший час це були б найголовніші заяви його кар’єри, порівняно з тим, що він декларував раніше. Кульмінація буквально вибухнула на самому схилкові. Прикро?..

Тим часом травневі європейські вибори (і виборці) теж багато чого сказали. Перша, добра і найголовніша інформація: євровибори, які тривали чотири дні (22–25 травня), підтвердили сильну позицію німецької канцлер Ангели Меркель, яка матиме чималий вплив на те, хто займатиме важливі посади в Європейському Союзі. Погана: успіх євроскептиків у виборах до Європейського парламенту ускладнить роботу у важливих для європейської політики галузях. Крайні і євроскептичні угруповання здобули близько сотні місць у новому Європарламенті (із 751). Не потішили й виборці — у таких важливих, зокрема й для України, виборах найнижчою була явка саме в приязних Україні центральноєвропейських державах. Загалом у ЄС явка сягала 43 відсотків. Найнижчою була в Словаччині, Чехії, Словенії і в Польщі, де голосувало трохи більше 20 відсотки виборців.

Цікаво: якби вибори до Європарламенту відбувалися лише серед шкільної молоді, то в Польщі переміг би антиєвропейський Конгрес нових правих Януша Корвіна-Мікке (на євровиборах здобув 7%). Натомість у 1077 школах Польщі ця ультраправа партія здобула 27,19% у виборах, організованих Центром громадянської освіти. Вибір польської молоді не є несподіванкою, вважають соціологи, і наголошують: це бунт, характерний для молодого покоління. Проте через кілька років дізнаємося, наскільки «бунт» переоцінив свої світоглядні настанови.

Наприкінці травня російські авіаційні інспектори здійснили спостережні польоти над Латвією та Литвою. Цілком офіційно. Як це можливо? — все відбувалося в рамках реалізації міжнародного Договору про відкрите небо. Все відбувалося за узгодженими зі спостерігачами маршрутами, а латвійські і литовські фахівці на бортах контролювали порядок застосування спостережної апаратури. Договір про відкрите небо був прийнятий 27 державами-учасницями Організації з безпеки і співробітництва в Європі 1992 року, його мета — зміцнення взаєморозуміння і довіри.

Щоправда, Росія по-своєму розуміє «відкритість» неба: балтійські країни неодноразово повідомляють про порушення їхнього повітряного простору військовими літаками з аеродромів Калінінградської та Псковської областей РФ. Саме тому, певно, три невеличкі держави величезний наголос зробили на проведенні навчань — як окремо, так і разом із країнами-партнерами з НАТО. Так, у середині червня в Латвії, Литві та Естонії відбуватимуться військові навчання, у яких візьме участь кількість військових, найбільша з часів вступу цих держав до НАТО. Командувач навчаннями «Удар мечем2014» у Литві генерал-майор Алмантас Лейка навіть заявив, що вперше в Литві можна буде побачити данські танки «Leopard-2A5». Таким чином, танки по литовській землі їздитимуть уперше з моменту виведення російських військ у 1993 році.

Мільярд доларів на збільшення військової сили Сполучених Штатів у Центральній і Східній Європі — це остання ініціатива президента Барака Обами. Згоду на використання ресурсів має ще висловити Конгрес США. Плани передбачають збільшення військової присутності американців у східній частині континенту. Нова ініціатива повинна уможливити також співробітництво США з країнами з-поза НАТО: Україною, Грузією і Молдовою. У той самий час міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський під час спільного брифінгу із держсекретарем США Джоном Керрі сказав, що обидва вони погоджуються з тим, що міжнародна спільнота мусить підтримати Україну, а також, що інтервенція на Сході України, постачання зброї чи терористів з метою дестабілізації країни повинна припинитися.

Тим часом у Варшаві під час святкування 25-річчя перших частково вільних виборів у Польщі, на якому були присутні президенти багатьох європейських країн і США, Барак Обама запевнив центральноєвропейців у міцному союзі зі Сполученими Штатами. «Вас зрадили друзі тоді, коли вони були вам найбільше потрібні. Тому від імені США і НАТО прагну підтвердити наше постійне зацікавлення в польській безпеці. П’ята стаття [Вашингтонського договору — Ред.] однозначна: атака на одного означає атаку на всіх. І ми виконаємо наші союзницькі зобов’язання. Ми будемо з вами, адже ваша свобода — це наша свобода. Польща ніколи не залишиться сама», — наголосив Обама.

Польський президент Броніслав Коморовський ініціював заклик до пошани прав людини і засудження насилля. Так звана «Варшавська декларація свободи» заявляє про прагнення до цінностей, які є спільним спадком вільних народів. Анексія Криму порушує фундаменти політично-правового порядку в Європі і підриває функціонування цілої міжнародної системи, — наголошується, зокрема, в декларації.

«Від імені кримськотатарського народу я хотів би висловити сердечну подяку Польщі за те, що вона робить у питанні захисту наших прав. Я сподіваюся, що ця підтримка буде до самого кінця, тобто повернення свободи в Криму і гарантування дотримання прав», — сказав кримськотатарський дисидент Мустафа Джемілєв, отримуючи в той же день Нагороду солідарності. Глава кримських татар наголосив, що режим у Криму багато в чому нагадує радянський. «Це той режим, з яким багато десятиріч ми вели боротьбу», — говорив він. «У цей момент ситуація виглядає дуже непередбачувано. Ми можемо очікувати всього», — сказав Джемілєв. Політик повідомив, що кримськотатарський народ зазнає ксенофобських утисків. Попри те, що протягом останніх 23 років незалежності в Україні не було схожих до європейських стандартів життя, кримські татари звикли мати свободу. «Зараз ситуація є цілком інша. Серед кримських татар є тенденція покидати свою землю. Ми вважаємо, що це дуже погано, адже десятиріччями ми боролися за те, щоб повернутися на свою батьківщину. Кожен день окупації є великим ударом для нашого народу», — наголосив у Варшаві Мустафа Джемілєв.

На підтвердження цього представники громадських організацій зі східної і південної України говорять, що в результаті російської анексії Криму, а також дестабілізації ситуації на Сході України, ці території покинуло близько 100 тисяч людей. Водночас активісти визнають, що достовірність цієї цифри не можна визнати однозначно. Один із громадських активістів Микола Подоляка каже, що тільки в Луганській і Донецькій областях налічується близько 70 тисяч емігрантів. Однією з вимог активістів цих рухів є прийняття відповідних законів, які допоможуть захистити права біженців.

Але повернімося до Обами в Європі. Після зустрічей президентів у Варшаві відбувся саміт країн НАТО з Центрально-Східної Європи. Переговори стосувалися української кризи та російської агресії в Україні, безпеки в регіоні, зокрема енергетичної, а також приготувань до вересневого саміту НАТО в Уельсі. Серед гостей саміту були президенти Литви, Латвії, Чехії, Словаччини, Угорщини, Румунії, Болгарії, Словенії та Хорватії. Після «варшавського» періоду настав «нормандський» — майже всі учасники варшавської зустрічі перемістилися через день до Франції, де відбулися урочистості з нагоди 70-річчя висадки військ союзників антигітлерівської коаліції в рамках операції операції «Оверлорд» під час Другої світової війни, що відкрила Другий фронт. Серед світових лідерів — президент США Барак Обама, канцлер Німеччини Ангела Меркель, президент Франції Франсуа Олланд, прем’єр Великобританії Девід Камерон, королева Єлизавета ІІ, а також президент Росії Владімір Путін і новообраний президент України Петро Порошенко. Як повідомило бюро президента Франції, після зустрічі президентів Порошенка і Путіна обговорюватимуться деталі реалізації перемир’я в Україні. Розмова президентів України і Росії тривала 15 хвилин. Бюро Олланда зазначило, що розмови цих двох політиків у Нормандії «відкривають двері для визнання Росією нового президента України».

Однак... «Наступні 10 років будуть дуже складні для України; це її початкова позиція — якщо навіть вдасться стримати Росію, — ця позиція буде набагато гірша, ніж Польщі в 1989 році», — вважає політолог і відомий публіцист «The Economist» Едвард Лукас. «На мою думку, Україна, а також Північна Африка — це найбільші випробування, які повинен подолати ЄС біля своїх кордонів. Ми не повинні мати величезних надій. Україна знаходиться у безперервній фінансовій, економічній, конституційній і величезній геополітичній кризі», — переконаний головний редактор найбільшого британського тижневика. На його думку, проблеми України пов’язані з дуже слабкими інститутами і заборгованістю. «Польща в 1989 році була (порівняно з Україною) в хорошій позиції, бо тоді в Польщі було дуже багато ентузіазму, міжнародна спільнота дуже підтримувала поляків, усі хотіли допомогти, швидко зменшувався державний борг країни, з’явилися широкі можливості для експорту в інші країни, чого Україна зараз не має. Україна не має Бальцеровича, Валенси, Міхніка, не має людей, які визначали б напрям, щоб вести країну у цей складний для неї час», — зазначив Лукас. Він зауважив, що на Майдані в Києві були прекрасні люди, представники громадянського суспільства, однак бракувало тих, хто міг би зайнятися політикою. Навіть якщо вдасться стримати Росію, то необхідно відбудувати громадські інститути в Україні і докласти великих зусиль, аби країна почала економічно розвиватися, — переконаний Едвард Лукас.

«Росіяни руйнують у Криму українські пам’ятники [гетьманові Сагайдачному — Ред.], а нам не можна перенести монумент, який увічнює постать радянського злочинця», — це слова Казімєжа Кєйда, бургомістра невеличкого містечка Пєнєнжно у Вармінсько-Мазурському воєводстві Польщі. Бургомістр, на своє нещастя, вирішив перенести пам’ятник радянському генералові Івану Черняховському з центру міста на військове кладовище. Фігура Черняховського була встановлена у Пєнєнжні після Другої світової війни, генерал вважався у СРСР видатним полководцем. Однак у польський історії його постать асоціюється передусім з каральним акціями проти солдатів Армії Крайової та Віленщині та пацифікацією населення Вармії та Мазурів. Справа перенесення пам’ятника здобула розголосу завдяки губернаторові сусідньої з Пєнєнжном Калінінградської області Ніколаю Цуканову. Ну, а оливою у вогонь стала кульмінація спалаху патріотичних емоцій у росіян на хвилі «повернення Криму». Наразі сторони не поступаються — ані в Пєнєнжні з Києвом, ані в Калінінграді з Москвою. Чим усе завершиться — сподіваюся, дізнаємося вже в чергових випусках моєї рубрики.

Ігор Ісаєв, Варшава

Український журнал