Богдан Прах: «У Католицькому Університеті справді зовсім немає корупції»
(Скачати весь номер: 5/2015 [PDF, 2.1 Mb])
Спілкувалася Христина Рудь, Львів
Сьогодні, на щастя, часто згадують про великого українського діяча, греко-католицького митрополита Андрея Шептицького. Причина для цього поважна — цьогоріч святкуємо 150 років від дня його народження. Найчастіше говоримо про Митрополита як про духовного лідера, великого мислителя, щедрого й мудрого мецената, успішного реформатора. У розмові з ректором УКУ отцем Богданом Прахом ми спробуємо познайомитися з Шептицьким, який був, як сьогодні модно говорити, автором ідеї і головним натхненником створення Українського Католицького Університету. І хоча за свого життя владика Андрей не дочекався на втілення цієї мрії, сьогодні задуманий Митрополитом УКУ вважається одним із найкращих гуманітарних університетів України. У чому полягає секрет цієї успішності?
Служіння митрополита Андрея Шептицького припало на час двох Світових воєн, тобто дуже складний час для країни та Церкви зокрема. Яким чином Митрополиту вдалося зробити Українську Греко-Католицьку Церкву такою впливовою інституцією на Західній Україні?
Завдяки належним законам і адміністраційній дисципліні, в часі Австрійської імперії Греко-Католицька Церква поступово нарощувала свою потужність. Врегульовані відповідними законами майнові питання Церкви, дофінансовування церковних інституцій і духовенства та інші фактори дозволили Церкві інтенсивно створювати для бідних верств суспільства як освітні (парафіяльні школи, студентські бурси), так і опікунчо-виховні заклади (сиротинці, садочки, захоронки). Створення Генеральної духовної семінарії у Львові при богословському факультеті Львівського університету для всіх греко-католицьких єпархій радикально підвищило рівень освіти духовенства, що й дозволило здібнішим випускникам здобувати високі університетські ступені в інших європейських університетах. Поряд із політично активною галицькою інтелігенцією, духовенство утримувало високий авторитет не лише у душпастирській царині, але й у національному проводі. Патріотичний зрив і великі надії на незалежність (при вагомій участі Церкви) у Першій світовій війні, а згодом неймовірно великі воєнні жертви, розчарування і депресивний стан суспільства ще більше мобілізував духовенство до душпастирської і громадської активності. Саме яскрава духовна й політична постава митрополита Андрея у воєнний і післявоєнний час піднесла його особистий авторитет як провідника народу, а віддана, жертвенна праця освіченого духовенства побільшувала авторитет Церкви в цілому. Це все було немовби підготовкою до ще більших випробувань, які принесла Друга світова війна.
Митрополит Андрей заснував Богословську Академію у Львові. Розкажіть детальніше про її діяльність. Адже саме ця Академія стала ґрунтом, на якому згодом постав Український Католицький Університет...
Довголітні старання і вимоги отримати дозвіл від польського уряду створити український університет за цілий міжвоєнний період не принесли позитивної відповіді. Отже, заснування Греко-Католицької Богословської Академії у Львові було одностороннім актом дії митрополита Андрея. На базі Львівської духовної семінарії була створена навчально-наукова інституція, де свобідно, без цензури чужих науковців, могла розвиватися українська наука. В Академії була створена аспірантура, різні кафедри; студенти, після завершення основного циклу навчання, могли під керівництвом своїх професорів займатися дослідницьким, науковим пошуком. Правда, за час існування Академії це стосувалося тільки богословських наук. З приходом радянської влади до Львова Академію, ясна річ, було закрито, а професори зазнали переслідування — священики Конрад і Іщак були замордовані... У 2001-му році їх, до слова, було проголошено блаженними Католицької Церкви. Остаточно радянська влада закрила цю установу у 1944 році.
Однак з часу проголошення Незалежності велася робота з відновлення цих важливих для Церкви навчальних закладів. Зрештою, саме зусиллями сучасних провідників УГКЦ у Львові успішно працює один із найкращих гуманітарних вузів держави — Український Католицький Університет. Блаженіший Святослав сказав, що УКУ — це мрія митрополита Андрея Шептицького. Наскільки цю мрію Митрополита УКУ сьогодні практично втілює?
Мрією Митрополита було збудувати свій — тобто вільний, незалежний університет, університет український, з виразним патріотичним вихованням і найважливіше — католицький, де і в навчанні, і в науці, і у вихованні фундаментом мають стояти християнські цінності. Саме наш університет збудований на тих важливих для Митрополита принципах: жертві мучеників, свідченні ісповідників, відкритості й любові до іншої людини. Ми стараємося втілювати ці принципи та підкреслювати їх через різні зовнішні акценти. Наприклад, сьогодні головний храм УКУ присвячений блаженним новомученикам УГКЦ, деякі з блаженних мучеників обрані покровителями окремих житлових приміщень для студентів у Колегіумі тощо. І саме на цих ідеалах стоїть навчально-виховний процес у нашому університеті. Тут на всіх факультетах і навчальних програмах обов’язковим є богословський компонент, ми плекаємо спільну молитву, є багато різних ініціатив і заходів, які вчать жертвенно і з любов’ю свідчити свою віру. Для нас це неодмінна умова роботи.
В університеті розвивається богословська наука, про що так мріяв митрополит Андрей. Богословський факультет УКУ отримав повну акредитацію від Апостольської Столиці та має право самостійно надавати дипломи й наукові ступені. Богослов’я входить до переліку дисциплін, які визнає Міністерство освіти України, а отже, наші студенти отримують державні дипломи. У нашому університеті немає корупції, підтримуємо і стимулюємо високу якість навчання і наукових досліджень. Окрім навчання і наукової діяльності, великий акцент ставимо на загальнолюдське формування і духовний вишкіл як студентів, так і працівників університету. Отже, університет різними шляхами намагається сповнювати цю місію, яку накреслили митрополит Андрей і провід нашої Церкви.
Президент УКУ владика Борис Гудзяк зауважив якось, що актуальні для країни цінності (ті, за які українці так активно зараз борються) вже давно втілилися в житті УКУ. А президент Петро Порошенко, відвідуючи українців у Франції, побажав, цитую: «щоб було так добре, як в УКУ у Львові». У чому полягає ця унікальність Католицького Університету?
Я думаю, тут ідеться найперше про фундаментальні людські, християнські цінності, якими живе університет: відкритість і свобода висловлювання своїх переконань, пошана до іншої людини (зокрема, коли вона має особливі потреби), свобода у спілкуванні й комунікації, вірність Христові і Божій Церкві, здоровий гарячий патріотизм тощо. Наслідком того є відсутність корупції, зміцнення спільноти, почуття особистої відповідальності як за наш університет, так і за всю Україну. І це не красиві слова, а те, чим ми живемо кожен день. Це природний стан для спільноти УКУ.
Чи можна сказати, що відкритість, така собі світськість університету є тим стилем, який УКУ успадкував від митрополита Андрея? Адже він, окрім того, що був церковним діячем, проявив себе як культурний і громадський діяч, меценат...
Не треба наголошувати ні на клерикальному, ні на світському характері такої інституції! Церква є спільнотою духовенства та вірних, і всі вірні Христової Церкви, незалежно від свого стану, є однаково відповідальними за звершення її місії і цілей, за утвердження християнського духу в спільноті. Український Католицький Університет є такою спільнотою. Відкритість означає запрошення: запрошення прийняти християнські цінності, жити й працювати не для себе, а для іншої людини, для спільноти, для ідеї! До цього постійно запрошував митрополит Андрей. І робив це не тільки словом, але також і великою допомогою, яку надавав університету.
Цей рік проголошено роком Митрополита, відбуваються різноманітні заходи з цієї нагоди. Яким чином УКУ планує долучитися до вшанування цієї визначної постаті Західної України?
Минулого тижня Інститут історії Церкви нашого університету став співорганізатором круглого столу під назвою «Як будувати рідну хату». Ця подія відбулася в рамках Всеукраїнської наукової конференції «Духовність. Культура. Пам’ять» у Львівському національному університеті імені Івана Франка. Ця конференція була приурочена 150-ій річниці від дня народження митрополита Андрея. А крім цього, наш Інститут релігії та суспільства у червні проведе Літню школу під назвою «Соціальна думка митрополита Андрея Шептицького», метою якої є ознайомлення із духовним спадком і діяльністю митрополита Андрея. Це, до речі, наш багаторічний проект, участь у якому беруть студенти та науковці зі всієї України та навіть з-за кордону. Ми уклали спеціальну пізнавальну лекцію про постать великого Митрополита, і під час літніх вакацій наші студенти планують презентувати її в рамках літніх таборів для дітей і молоді. Наш університет є одним із співорганізаторів міжнародного симпозіуму, присвяченого ювілейним святкуванням, який пройде у Львові 29 жовтня – 1 листопада цього року. Безперечно, будуть ще інші заходи. Приємно, що рік Шептицького позначається такими важливими зустрічами і дискусіями. Це плідно.
Якщо продовжувати тему вшанування Митрополита з нагоди його 150-річчя, не можемо не згадати про конфлікт, що виник у Львові через реконструкцію Святоюрської площі, де мав би постати пам’ятник Шептицькому. Що може бути точкою до зросту для кожного з нас із суперечок, які точаться навколо встановлення пам’ятника Митрополиту у Львові?
Думаю, найперше, виглядає, що ми не знаємо і не розуміємо ані духовності Митрополита, ані його навчання. Зараз, замість проводити марні дискусії, ми повинні з великою покорою вчитатися в глибокі за змістом послання, поучення, листування, вивчити життя великого Митрополита, свідчення про його працю і щедрість, які мають бути для нас знаками і дороговказом у нашому житті. Нам дуже потрібно звернути увагу на культуру спілкування, відповідальність і перед сказаним словом, і перед історією. Збудований пам’ятник має бути знаком нашої зрілості та спільним свідченням того, що ми всі маємо глибоке бажання жити так, як повчав нас Митрополит. Це дуже важливо, адже сьогоднішні суперечки і низька культура спілкування є доказом того, що не для всіх наука митрополита Андрея є зрозуміла, тому потрібно з того потужного духовного джерела випити не один ковток!
Які слова митрополита Андрея в сучасному контексті можуть стати підтримкою для українського народу?
У сучасному контексті мені пригадуються такі слова Андрея Шептицького з його пастирського послання до духовенства про нашу державність: «Ясно, як на долоні, що Рідна Хата не постане, що не буде українського моноліту, коли українці-самостійники не зможуть, мимо всіх різниць, які їх ділять, завести поміж собою якнайбільшої єдности. Тієї єдности Україні треба, а та потреба накладає на нас усіх обов’язок — і від сповнення того обов’язку залежить ціла будучність Батьківщини. Якщо хочемо всенаціональної Хати хотінням глибоким і щирим, якщо та воля не є тільки фразою, ілюзією, то вона мусить проявлятися ділами — і ті діла мусять вести до єдности. До єдности в усіх напрямах, тому і до релігійної єдности».
