УЖ
Українська Čeština
Polska English
LVIV - Open to the World

Український журнал - 5/2015

Респектабельний консерватизм

(Скачати весь номер: 5/2015 [PDF, 2.1 Mb])

Текст: Мирослав Попович, директор Інституту філософії НАН України, Київ

 

Політична ситуація у 20–30-х роках у Галичині була не такою однолінійною, як це сьогодні нам уявляється. Сьогодні для загалу основною політичною силою, яка визначала напрямок подій, є ОУН Степана Бандери — радикальна права організація. Проте це не відповідає ні політичному розкладу сил, ні соціокультурній ситуації того часу. Бо найбільший вплив у практично кожній царині суспільного життя Галичини в 20–30-х роках мала саме Українська Греко-Католицька Церква та її глава Андрей Шептицький.

 

Цей вплив позначався й, зокрема, на політичному ландшафті Галичини: до церкви примикала націонал-демократія, яка несла дух респектабельного консерватизму. Зокрема, в Галичині діяло Українське націонал-демократичне об’єднання (УНДО) — партія, яка була близькою до церкви. І це — тільки один із аспектів тієї ролі, яку УГКЦ відігравала в суспільному житті Галичини.

Чим можна пояснити такий активний розвиток монашества у 20–30-ті роки? На мою думку, це — елемент потужної системної соціально-культурної роботи на всіх рівнях, від селянства до інтелігенції. Це — система цінностей, виховання, навчання у найширшому розумінні. Це — незламна моралістична позиція, те, що виховує розуміння, що певні речі не можна робити в жодному випадку. Бо альтернативою цьому є вседозволеність, яку і Галичина відчула, вже починаючи із 39-го, з приходом совітів.

Мета цієї потужної роботи Української Греко-Католицької Церкви — формування демократичного консервативного ліберального суспільства з усіма його інституціями, в тому числі політичними. І серцевиною ідеології й діяльності таких інституцій мали би бути засади Української Греко-Католицької Церкви. Скелет таких організацій (зокрема політичних) мав би бути, в певному розумінні, нелегальним — маю на увазі, непідконтрольним польській владі.

А ще ж була потужна просвітницька діяльність: такі організації, як «Просвіта», «Луг», бібліотеки, драматичні гуртки, спортивні й пластунські організації певною мірою виникли й трималися на церкві. Революція 1848 року в Австро-Угорщині принесла у Галичину жовто-блакитний прапор, суспільну організацію, яка була побудована на церковній організації. У Європі в XIX столітті церква вже не була основою культурного середовища. А в Галичині УГКЦ і у 20–30-х роках ХХ століття відігравала цю роль суспільного стержня.

І це не відставання від загальноєвропейських тенденцій. Це — справді феномен, який виник й існував певний час у Галичині завдяки діяльності Шептицького. Цей феномен я назвав би респектабельним консерватизмом. Тобто це орієнтація на традицію і, разом із тим, на її носіїв — галичан. Шептицький, фактично, створив соціокультурний ландшафт Галичини і став для краю тим, ким він став.

 

 

Український журнал