Український журнал - 5/2015

 

 

Чутки про можливу відставку Наливайченка почали ширитися з середини червня. 16 числа цього місяця на зустрічі з народними депутатами фракції «Блоку Петра Порошенка» незадоволення роботою голови СБУ висловив сам президент. Утім, за свідченнями учасників розмови, ніякої конкретики він не навів.

 

Незадовго до того Наливайченко зробив кілька резонансних кроків. Так, 12 червня він відсторонив усіх начальників управлінь Головного управління СБУ з боротьби з корупцією (Головуправління «К»). Незабаром пан Наливайченко пояснив у ефірі одного з телеканалів, що однією з причин масового відсторонення стало «кришування» контрабанди в Україну нафтопродуктів, зокрема, морським шляхом. Останні два місяці ця тема є гучною в Україні, проте низка справ, які ведуть і СБУ, і МВС, і податково-митна служба, поки нічим помітним не увінчалися.

Ще за кілька днів Наливайченко оголосив, що має докази причетності високих посадовців Генпрокуратури до пожежі на нафтобазі у Василькові (Київська область). Під час пожежі, що спалахнула 8 червня і тривала майже тиждень, загинуло шість осіб. Причиною катастрофи слідчі органи називають (поки неофіційно) необережне поводження з технікою для змішування контрабандних нафтопродуктів, що дозволяло на місці «виробляти» високооктановий бензин, тим самим уникаючи сплати акцизів, які довелось би платити, якби бензин імпортувався вже готовим.

Як заявив Наливайченко, до незаконної та небезпечної діяльності на території нафтобази мав відношення екс-заступник генпрокурора Анатолій Даниленко: це нібито встановила СБУ в рамках порушеної нею справи про «екоцид», тобто завдання шкоди довкіллю. У відповідь прокуратура викликала Наливайченка на допит як свідка. Виклик припав на день, коли голова СБУ мав вилетіти до США, аби представити там чергові докази участі російської армії у війні на Сході України. Відтак у СБУ одразу заявили, що прокуратура «мститься» їхньому принциповому шефу.

Недоброзичливці Наливайченка на політичному Олімпі, втім, у кулуарах стверджували, що відбувається лише гра на публіку. Мовляв, дізнавшись, що крісло під ним хитається, шеф спецслужби вирішив терміново зобразити з себе жертву корупціонерів — з прицілом на майбутню політичну кар’єру. Подальші події почасти підтвердили цю версію. Так, причетним до компанії, що володіла згорілою нафтобазою, виявився не Даниленко, а «інший екс-посадовець Генпрокуратури» (чиє ім’я, однак, слідство не розкриває). Крім того, вже буквально напередодні розгляду питання своєї відставки в парламенті Наливайченко вдався до геть уже прямого шантажу, в інтерв’ю сайту «Обозреватель» заявивши, що нібито має значний компромат на провідних політиків, і готовий ним скористатись у разі відставки.

Голова СБУ при цьому навіть натякнув на самого президента Порошенка. А саме, говорячи про скандальну зустріч у Відні у квітні 2014 року Порошенка, Віталія Кличка та олігарха Дмитра Фірташа, Наливайченко запевнив, що «всім» учасникам цієї зустрічі доведеться постати перед американською Фемідою. Нагадаємо, на тій зустрічі йшлося про взаємну підтримку під час президентських виборів та виборів мера Києва. Щоправда, нинішні президент України та мер її столиці неодноразово запевняли, що домовлялися лише між собою, без одіозного Фірташа. Але якби й Фірташ брав у цьому участь, усе одно неясно, в чому тут інтерес американського слідства. І до чого тут пан Наливайченко.

В кожному разі, до погрози серйозно, здається, ніхто не поставився: сам скандальний факт такого публічного шантажу лишився без жодної реакції влади. Напередодні ж голосування 18 червня президент Порошенко на закритих зустрічах із депутатськими фракціями запевнив, що Наливайченко врешті-решт сам погодився на відставку. Пан Наливайченко не заперечив цього й до сьогодні. В результаті за відставку довелось голосувати навіть фракції УДАР Віталія Кличка, висуванцем якої вважався Наливайченко (що робило його погрози учасникам «віденської зустрічі» ще дивнішими). Відставку голови СБУ підтримали 248 депутатів при потребі 226.

 

Сьогодні можна стверджувати, що Порошенко намагався «прибрати» Наливайченка без скандалу. Зокрема, найрізноманітніші джерела запевняють, що голові СБУ пропонували посаду керівника Служби зовнішньої розвідки, виділеної з СБУ за президентства Віктора Ющенка. Співрозмовник автора цих рядків, впливовий у питаннях держбезпеки екс-чиновник, а нині — народний депутат, висловлював відвертий жаль, що Наливайченко так і не погодився. «Він дійсно добре працював проти російської агентури», — шкодував співбесідник, який, зверніть увагу, виступав за відставку Наливайченка з посади голови СБУ.

Незрозумілість процесу породила численні версії щодо причин відставки, і, здається, кожна з цих версій вартувала іншої. З боку деяких депутатів «Блоку Порошенка» лунали заяви про нібито надто тісні зв’язки Наливайченка з уже згаданим Фірташем — хоча жодних переконливих доказів ніхто не надав. Говорили й про зв’язки з не менш одіозним олігархом Ігорем Коломойським. Частково це могло підтверджуватись виступом на захист Наливайченка лідера «Правого сектора» Дмитра Яроша, котрого Коломойський підтримував як мінімум на початку війни на Донбасі. Йшлося також про нібито бажання Наливайченка розпочати власну політичну кар’єру, й навіть про його надто тісні стосунки з агентурою американських спецслужб.

Однак ретельний аналіз навіть відкритих джерел дозволяє поставити всі ці версії під сумнів. Про Фірташа та «віденську зустріч» уже говорилося вище. Що стосується Коломойського, котрий наразі перебуває в немилості у Порошенка і готує на місцеві вибори власний політичний проект «Укроп», то тут усі підозри ґрунтуються на непрямих даних. І то сумнівних. Так, те ж заступництво Яроша за Наливайченка можна пояснити їхніми давніми дружніми стосунками (колись Ярош узагалі був помічником народного депутата Наливайченка). Тим паче, Ярош виступив зі своєю підтримкою надто пізно, а потім іще й публічно похвалив наступника Наливайченка — нині тимчасово виконуючого обов’язки голови СБУ Василя Грицака (не плутати з також відомим в Україні повним тезком, генералом МВС і автором корупційної схеми видачі громадянам закордонних паспортів за часів правління Януковича).

На користь «близькості до Коломойського» може говорити згадане вище звільнення начальників Головуправління «К» СБУ за контрабанду нафтопродуктів. Боротьбу з цією контрабандою почали саме люди, близькі до Коломойського — секретар РНБО Олександр Турчинов та голова Комітету Верховної Ради з нацбезпеки Сергій Пашинський, за підтримки міністра внутрішніх справ Арсена Авакова. Злі язики подейкували, що руками цих посадовців Коломойський просто хоче звільнити ринок контрабанди для себе. Втім, доказів цьому знайти не вдалося. Водночас люди з «кола Турчинова – Пашинського» говорили авторові цих рядків, що контрабанду «кришує» саме Головуправління «К» СБУ і персонально начальник Головуправління Юрій Артюхов.

Звільнивши підлеглих Артюхова незадовго до своєї відставки, Наливайченко міг би виглядати «білим лицарем». Тим паче, що звільнити самого Артюхова він не міг: за українськими законами, заступників голови СБУ звільняє президент, та й призначення їх більше залежить від глави держави, ніж від голови спецслужби, котрий лише пропонує кандидатів. Але ця, наче логічна, схема «білого лицаря» зламалася, коли Порошенко, швидко після звільнення Наливайченка, звільнив і Артюхова, і заступників Наливайченка Віталія Циганка та Віктора Ягуна, і керівника Головного слідчого управління СБУ Василя Вовка.

Як уже сказано, в плані звільнень ці посади в Україні значно більше залежать від президента, ніж безпосередньо від голови СБУ. Водночас тут є нюанси: голова СБУ не може загальмувати звільнення президентом власних заступників, але може загальмувати призначення нових. Тож якщо президент бажає швидко провести «чистку» в усьому керівництві спецслужби — в першу чергу треба позбутися голови спецслужби.

Таким чином можна припустити, що звільнення Наливайченка стало лише необхідним прологом до загальної «зачистки» СБУ. В цьому відношенні цікаво, кого і як призначив Порошенко на звільнені місця на час написання цієї статті — тобто на початок липня.

 

За час, що минув з моменту звільнення Наливайченка, президент Порошенко заповнив майже всі посади, які сам же звільнив. І всі ці кадрові рішення викликали чимало критики. Так, заступниками голови СБУ стали Віталій Маликов та Олег Фролов. Начальником Головного слідчого управління спецслужби став Григорій Остафійчук. До всіх цих людей є серйозні питання з боку активістів та експертів, котрі здобули значний вплив на громадську думку під час та після Революції Гідності.

Так, Остафійчук досі не надав податкову декларацію за 2014 рік. При цьому відома декларація його дружини — 2,39 млн грн доходів із не зазначених джерел та значна нерухомість. А в 2013 році пан Остафійчук задекларував 2,41 млн грн доходів, і з них зарплатні — менше 49 тис. грн. Джерела решти доходів не розкриті, натомість зазначені три квартири, два гаражі, автомобілі «Range Rover» 2011 року та «Audi» 2009 року випуску. Головне ж — що пан Остафійчук за президентства Януковича працював на керівних посадах у Генпрокуратурі України. Тобто, за чинним законом України «Про люстрацію», ще 9 років не мав би права обіймати керівні посади в силових та правоохоронних органах.

Новий керівник Антитерористичного центру СБУ Маликов був депутатом Севастопольскої міської ради, і в 2014 році слухняно голосував за рішення щодо створення «народних дружин», які мали стати на заваді «навченим бойовикам» із Києва. Проте після анексії півострова Росією повернувся до Києва, хоча точна дата й достеменні причини цього повернення лишаються загадкою. Нарешті, ще один новоспечений заступник голови СБУ Фролов, як стверджують джерела — просто «технократ», фахівець із кібернетичної (комп’ютерної) боротьби. На високих посадах у цій сфері він працює з часів Ющенка, але, на відміну від названих вище осіб, працював і за Януковича (тоді як інші пішли або в депутати, або в «запас»).

Усі ці призначення цікаві кількома речами. По-перше, все це фахівці. І водночас, люди, «заплямовані» співпрацею з режимом Януковича. З одного боку, це підкреслює класичну українську проблему дефіциту фахівців. З іншого — наштовхує на думку, що «новопризначенці» будуть усім зобов’язані тому, хто їх призначив. Конкретно — президентові Порошенку.

А, так би мовити, з «третього боку» помітно, що призначення ключових заступників голови СБУ, включаючи посаду супер-важливого в умовах «гібридної війни» керівника Антитерористичного центру, відбулося за відсутності повноцінного голови самої спецслужби. Адже Василь Грицак досі лишається лише «тимчасово виконуючим обов’язки». Навіть не «в.о», а «т.в.о». Інакше кажучи, президент Порошенко тонко скористався своїми конституційними правами, аби, після зняття Наливайченка, заповнити керівництво СБУ цілком своїми людьми — ну чи тими, кого він вважає своїми. Лишається тільки зрозуміти, кого він вважає «своїм» керівником СБУ. Хоча, як сказано на початку цієї статті, загальна лінія зрозуміла: президентові потрібні надійні люди. Все інше — вторинне...