Український журнал - 5/2015

Духовний і національний лідер

Текст: Вахтанг Кіпіані,історик, журналіст, публіцист, викладач магістерської програми з журналістики УКУ

Суспільно-політичне значення Андрея Шептицького для Української Греко-Католицької Церкви полягає в тому, що він зміг очолити свій народ і стати етнархом, духовним правителем західних українців у дуже складний момент, коли відбувалася модернізація суспільства, власне, перехід від русинів до українців. Деякі історики заперечують цю тезу, мовляв, неправильно давати таку високу оцінку церковному діячеві як національному лідеру.
В історії бувають такі моменти, коли така людина потрібна і вона з’являється — як Мустафа Джемілєв у кримських татар чи Нельсон Мандела у південних африканців. Для українців митрополит Андрей Шептицький був тим національним лідером, думка якого була важливою не тільки для духовного середовища, а й для політичних класів. До нього прислухалися політики і вояки різних українських армій, зокрема ОУН, яка вела серйозну полеміку з церквою, а постать Шептицького утримувала організацію націоналістів від можливих радикальних кроків.
Він не був добреньким для тодішнього політикуму, якими тоді були суспільні діячі. Він часом давав жорсткі оцінки моральному стану суспільства або застерігав від злочинів. Найважливішим для нас є ті послання, у яких він закликав галичан не брати участі у вбивстві людей. Там не було слова «євреї» чи слова «українці». Там йшлося про те, «якщо ви — християни, ви — люди, ви не маєте вбивати людей, бо це засуджується Богом». Тоді на пальцях рук можна було перерахувати людей, які змогли вголос сказати приблизно такі ж слова.
Шептицький сам не боявся й інших закликав не боятися бути людьми. Він розумів, яким непростим є його народ. І його головна місія полягала в утвердженні народу в своїй вірі — в релігійному і національному контекстах. А з іншого боку, він намагався не дати людям опуститися до нелюдськості, до скоєння злочинів проти сусіда — мирного єврея чи мирного поляка.