Український журнал - 1/2008

Успішне співробітництво та літр молока

Текст: Івана Ґрешлик, Їглава - Прага 

   Купити та продати сьогодні можна все. В Чехії, наприклад, за останні два роки стало модним дарувати коханій особі на уродини або Різдво кілька годин водіння трактора або день на фермі, де дозволять вручну подоїти кізоньку.

   Але хотілося сказати про інше. Факт, що торгувати(ся) потрібно і в мистецтві — не новина. Режисери та молоді випускники кіновузів вже звикли до того, що однією з можливостей (а у деяких країнах — єдиною можливістю) профінансувати свій фільм є спільне виробництво із західним партнером.  Якщо східноєвропейські режисери бідкаються через брак фінансів, то документалісти мають для цього найбільше причин. Про їхні твори не так гучно і часто говориться, як би їм того хотілося, і можливостей вийти у прокат теж набагато менше ніж у режисерів ігрових стрічок.

   Одну з небагатьох таких можливостей пропонує Міжнародний фестиваль документальних фільмів (МФДФ) у чеській Їглаві, який є, поза сумнівом, одним із кращих центральноєвропейських док-фестів. Його організатори піклуються про документальні стрічки не лише під час фестивалю, а й впродовж цілого року: видають монографії, фахові журнали, збірники, допомагають діяльності кінотеатру «Oko» в Празі, де більше уваги приділяється саме документальному кіно. Більше того, фестиваль являє собою платформу для професійної співпраці режисерів та закордонних фахівців.  

Ex Oriente Film

   Для документалістів та незалежних продюсерів тут все починається з тренінгової програми Ex Oriente Film Workshop, яка сприяє фінансовій та виробничій підтримці авторських документальних фільмів. Загалом йдеться про три кількаденні зустрічі впродовж року, де учасники консультують свої творчі задуми та розпочаті проекти з кінофахівцями.

   На першому воркшопі (Шляхом спільного виробництва) вони вчаться створювати документальний проект за європейськими нормами. Друга зустріч (Стратегія незалежної продюсерської фірми) присвячена бізнесовій справі кіномистецтва. Останній воркшоп — Європейський аудіовізуальний ринок — відбувається вже у рамках MФДФ в Їглаві. Крім лекцій, майстер-класів та зустрічей стосовно маркетингу та пропагування фільмів у Європі, воркшоп цікавий зокрема завершуючим фором East European Forum (EEF), де режисер з продюсером фільму, в рамках панельної дискусії, «продає» представникам закордонних ТБ та кінофондів свій розпочатий проект. Атмосфера EEF та самої публічної презентації — т.зв. pitching — справді «змагальна». Автори з настроєм здорової (принаймні, на вигляд) конкуренції намагаються вразити представників ТБ передусім сюжетом фільму.

   На форумі 2007 року підтвердилося, що шанси на успіх має пропозиція з чіткою структурою та емотивно сильною історією. Найуспішнішим проектом стала білоруська «Галерея Ади» (реж. В.Колас, М.Дембінські), якій співпрацю запропонувало вісім телеканалів. Більшість представників ТБ приїхали знайти для свого каналу вдало розказану цікаву історію з сильними протагоністами. Причому бажано, щоб фільм зацікавив якомога ширше коло глядачів. Щодо тем та жанрів документів, обмежень немає. Лишень, аби було автентично та цікаво.

15 хвилин «слави»

   Відразу після 15 хвилин, відведених для презентації трейлера та чіткого пояснення задуму фільму, автори стрічки та присутні глядачі довідуються, який телеканал чиїм проектом зацікавився і готовий фінансово його підтримати. Одна з умов форуму — особиста участь режисера та продюсера фільму і те, щоб хоч один із них розмовляв англійською. В порівнянні з іншими європейськими т.зв. pitching форами, їглавський спрямований виключно на авторські документальні стрічки з Центральної та Східної Європи. Організатор форуму — Інститут документального фільму (ІДФ) в Празі та МФДФ в Їглаві. Сам або з партнером...

Головне, аби вийшов гарний фільм

   Інший цікавий захід у рамках МФДФ — East Silver — ринок фільмів, де, окрім презентації європейських режисерів, продюсерів, дистриб’юторів, телевізійних покупців і представників фундацій, проводяться лекції, наприклад, як успішно включитися в грантові системи. Престижним призом ринку "East Silver Karavana" є вибір 30 фільмів, які організатори безплатно зголосять на 15 найвідоміших кінофестивалів в Європі та Східній Америці. В цьому році серед 55 номінованих фільмів були й два українські: «Eurovision Transcarpathia» (спільне виробництво України, Великобританії та Росії) та «Heavy water: a film for Chernobyl». Жаль лише, що у світі вчергове виникатиме враження, що в Україні — якщо не співають, то плачуть...

   Та на ринку East Silver не лише українці знову повертаються до атомної та інших трагедій, про що свідчать фільми «співчутливих» європейcьких режисерів: «Верыць толькі ветру. Чарнобыль 20 год пасьля» (реж. В.Корзун, Білорусія), «Am rande. Sechs kapitel über aids in der Ukraine» (реж. К. Гайн, Німеччина), «Тron na Majdanie Niepodliegosci» (реж. А. Кепінські, Польща), «Ukraine: Narodziny narodu: na wieki razem» (реж. Є. Гоффман, Польща). Україна представила себе на East Silver доволі скромно — 11 фільмами, причому 5 із них знято спільним виробництвом. Для порівняння, Чехія представила 36 фільмів (з яких 8 спільного виробництва), Словаччина — 14 (3 спільного виробництва), Польща — 32 стрічки (6 спільного виробництва). З 2001 року з допомогою EEF було знято понад 30 фільмів. Отже, потрапити на форум — це справді бути в потрібний час у потрібному місці. Бо для молодих документалістів повернутися додому з Їглави з обіцянкою співпраці — такий самий успіх, як для міських чехів привезти з «подарункового» вікенду у селі літр власними руками надоєного молока. А можливо й більший...