Український журнал - 1/2008

Рефат Чубаров: «…чи можна чекати розуміння проблем кримських татар з боку політиків, які виступають проти визнання ОУН–УПА?»

Спілкувався Петро Андрусечко, Київ 

Про складні етнополітичні відносини, та особливості ситуації в Криму з точки зору кримських татар, спеціально для «УЖ» перший заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров. 

В Україні, а ще частіше за кордоном, говориться про розподіл України на проросійський Схід та проєвропейський Захід. Наскільки, на Вашу думку, коректно говорити про це? Як це виглядає з перспективи Криму та кримських татар? 

На мій погляд, правильніше було б говорити про особливості історичного розвитку різних територій сучасної України, що, поза сумнівом, наклало свій відбиток на ментальність населення відповідних територій.При цьому українське населення східних і ряду південних областей України впродовж тривалого часу не тільки піддавалося посиленій русифікації, але й було суттєво розмите внаслідок масової міграції з внутрішніх областей Росії.Інша справа — ситуація в Криму. Його природний розвиток був перерваний насильницькою депортацією кримськотатарського народу, здійсненою радянським режимом 18 травня 1944 року. Включення Криму до складу України в 1954 році практично не відбилося на особливостях управління Кримом з боку Москви. У післявоєнному Криму етнічні росіяни стали абсолютно домінуючою групою. Масове повернення кримських татар на свої землі, що стало можливим з кінця 1980-х років та співпало зі здобуттям Україною незалежності, спонукало етнічних росіян, які поселилися в Криму після війни, до політичної активності, спрямованої на відокремлення Криму від України і приєднання до Росії. Пік кримського політичного сепаратизму припав на першу половину 90-х років. На щастя, цей етап вже залишився позаду.Отже, можна говорити про збереження у значної частини населення вказаних областей України певних міфологем радянського періоду, які перешкоджають їм спокійно сприймати євроінтеграційні устремління України. При цьому альтернативу європейському вибору незалежної України вони вбачають у збереженні «особливих» відносин з Москвою. Ось у цьому сенсі їх можна назвати проросійськими...Що стосується кримських татар, то вони, хвала Всевишньому, не ностальгують за Радянським Союзом. В нас ще дуже свіжа пам’ять про десятки тисяч жертв насильницької депортації та десятиліть принижень і репресій у вигнанні. Звідси і розуміння того, що подальша інтеграція України до європейського співтовариства, якщо хочете, — віддалення від Москви, — є гарантією того, що катастрофа, яку пережив наш народ за радянські часи, не повториться.  

Крим в Україні є особливим регіоном. Як сьогодні складається в ньому етнополітична ситуація? 

Сьогодні в Криму облаштовується близько 260 тисяч кримських татар, які спромоглися повернутися на свої землі. За різними підрахунками, ще близько 60–80 тисяч кримських татар знаходяться в місцях спецпоселень, зокрема в Узбекистані. Вони також намагаються повернутися до Криму, але більшість з них не в змозі здійснити переїзд з економічних причин…Зрозуміло, що повернення — це тільки частина кримськотатарської проблеми. Необхідні комплексні заходи, спрямовані на відновлення прав цілісного народу, який за межами України не має своєї етнічно спорідненої держави. На жаль, до цього часу в Україні не прийнято жодного законодавчого акту, яким був би врегульований увесь комплекс питань, починаючи з земельних та завершуючи відновленням історичної топоніміки.Відсутність правових норм, що мали б забезпечувати весь процес репатріації та реабілітації корінного народу півострову, надає можливість місцевій владі відверто нехтувати вирішенням багатьох питань, які для кримських татар є вкрай актуальними.Задля об’єктивності слід додати, що офіційний Київ також непослідовний у вирішенні проблем розвитку етнічних українців, що проживають на півострові. Скажімо, в Криму на більш ніж 400 тисяч українців, функціонує менше 10 шкіл з українською мовою навчання... 

Яке співвідношення татар і слов’янського населення Криму? Чим відрізняються відносини між татарами та українцями і татарами та росіянами? 

Кримські татари складають близько 13% від населення Криму. Ми намагаємося розвивати добрі стосунки зі всіма мешканцями Криму. Але, якщо відверто, з українцями ми маємо більше порозуміння, ніж з іншими. Серед причин, якими можна було б пояснити таку відмінність, я назвав би дві основні. По перше, кримські татари є свідомими у підтримці незалежної України та виступають проти будь-яких сепаратистських рухів.Другою причиною є те, що в наших домах, що збереглися після депортації, проживають переважно росіяни, яких поселили в перші роки після нашого вигнання. І хоча ми не претендуємо на них, оскільки розуміємо, що винна влада, яка виселила одних та вселила в їхні домівки інших, але складається враження, що ці люди почувають себе дискомфортно. Не думаю, що їх мучить совість, швидше за все вони роздратовані тим, що раптом з’явилися справжні господарі… 

Ще кілька років тому можна було прочитати у пресі (переважно в російській) статті, в яких попереджували, що Крим може перетворитись на Чечню-2. Існує на сьогодні загроза відкритого конфлікту у Криму? 

Не дивлячись на вкрай непослідовну політику офіційного Києва щодо вирішення кримськотатарської проблеми, що дозволяє кримським властям часто нехтувати інтересами кримських татар, я виключаю можливість розвитку ситуації за чеченським варіантом. Не забуваймо, що Україна є єдиною на пострадянському просторі державою, яка офіційно реалізує заходи, спрямовані на можливість повернення народу, якого було депортовано комуністичним режимом за національною ознакою.В той же час, і про це також слід говорити відверто, не можна відкидати можливих спроб дестабілізації кримської ситуації з боку Москви. Скажімо, з метою створення «умов», які дозволяли б Росії наполягати на подальшому знаходженні свого військового флоту у Севастополі після 2017 року. 

Яким є ставлення кримських татар до української держави, чи не має жалю, що Україна не завжди стоїть на їхньому боці, не захищає їхні інтереси? 

Зрозуміло, що серед людей є певне розчарування тим, що значна частина українського політикуму так і не усвідомила важливість не тільки своєчасного, але й справедливого вирішення кримськотатарської проблеми. В той же час, ми розуміємо драматичність сучасного етапу розвитку Української держави, який характеризується тим, що власне в українському середовищі все ще зберігаються сили, чиї зусилля по своїй суті є антиукраїнськими. Скажімо, чи можна чекати розуміння проблем кримських татар з боку тих політиків, які виступають проти визнання ОУН–УПА? 

Кримські татари традиційно підтримували прозахідні політичні сили, спочатку це був «Рух», пізніше «Наша Україна». Ці політичні сили декларують інтеграцію України з Євросоюзом та НАТО. Як татари ставляться до цього питання? Вони підтримують такий курс держави? 

Якщо дуже коротко, то відповідь можна сформулювати наступним чином — ми вітаємо прагнення України до входження в Європейський Союз та НАТО. Причини також очевидні — такі кроки України сприятимуть вкоріненню в українському суспільстві принципів демократії та загальноприйнятих стандартів у сфері прав людини та народів.