Український журнал - 7/2007
Малоросійський совок або «Кати книжок» на 52-му Міжнародному книжковому ярмарку у Варшаві
(Скачати весь номер: 7/2007 [PDF, 3.7 Mb])Текст: Ярослав Присташ, Варшава
Від 17 до 20 травня ц.р. столиця Польщі гостинно приймала польських та закордонних книговидавців на щорічному міжнародному ярмарку книжок. Загальне враження таке, що Варшавський ярмарок зменшує своє значення як кількістю експонентів, так і відвідувачів.
Все ж зосередьмося на Українській національній експозиції, нагода ж неабияка —почесним гостем 52-го Міжнародного книжкового ярмарку у Варшаві цього року була саме Україна. Було цікаво з’ясувати, що може запропонувати українська книга польським читачам, особливо у Рік книги в Україні.
Сам генезис запрошення України як почесного гостя виник з близької співпраці організаторів Варшавського ярмарку компанії Арс Полона з організатором Львівського ярмарку книжок Форумом видавців. І первісно організацією українського стенду мав займатись саме Форум видавців. Однак Міністерство культури України передало справу Державному комітету телебачення і радіомовлення України, відсторонивши таким чином від цієї ролі Форум видавців, і все це — всупереч проханню директора Арс Полони, аби український стенд все таки організовував Форум, тобто професіонали. Який це все мало результат, одразу ж було видно з матеріалів, підготовлених у Києві. Тримовна інформаційна брошура та листівки рясніли в польськомовній версії жалюгідними помилками. Складається враження, що переклад зроблено з російської мови. Помітні були перекручення польських та українських прізвищ, правила вживання великої букви застосовано чомусь з українського правопису, та найбільше курйозним був переклад «художників-оформлювачів книг» на... «malarzy-oprawców książek», що в перекладі означає «художників-катів книжок» (sic!), замість «projektantów graficznych książek». Це нагадує одіозний переклад 10-15-літньої давності терміну «Голодомор» на «głodomór» (ненажера). Загалом я нарахував — перекладацьких, орфографічних, граматичних, морфологічних, фонетичних, пунктуаційних тощо — помилок... космічну кількість — 580! Одне слово: СКАНДАЛ!
За день до відкриття заходу Україна організувала врочистий концерт, куди я запросив друзів-поляків. Після виступу другого ансамблю, я вже почав нервувати, не розуміючи, що відбувається. А далі абсурдність ситуації та сором перед поляками вже мене не полишали. Звісно, можна захоплюватися професійністю експортного товару Танцювального ансамблю ім.Вірського, танці якого були виконані з комп’ютерною точністю, але без емоцій. Та далі почався мікс естетики пафосної естради 80-х років та низькопробної попси: чоловічий квартет зі срібними вилогами піджаків і «душещипатєльнимі» та застольними піснями, відома естрадно-попова зірочка зі спотвореною в стилі диско лемківською піснею, придворна співачка «регіоналів» із супер пафосним гімном «Моя Україна» і т.д. Що на концерті робили акробати, не второпаю (до речі, гарний показ, але — для цирку). Хоча цілий той захід був, властиво, справжнім цирком, бракувало лише ведмедів. Шараварщина, переплетена совєцьким стилем та ура-патріотизмом, більш підходила для вуличного народного гуляння.
Під час прес-конференції перед ярмарком Валентина Бабулюлько (Директор Департаменту видавничої справи та преси Державного комітету телебачення і радіомовлення України) сказала, що Україна представлятиме понад 150 видавництв, приблизно 100 представників культури та мистецтва, 2 500 нових видань, 100 провідних видавництв. Це — на папері, насправді ж приїхало власним коштом кільканадцять видавництв, переважно державних. Приватне видавництво «Фоліо» примусили шантажем, «А-ба-ба-га-ла-ма-га» про виїзд дізналася в останню мить, а директор Іван Малкович — за день перед виїздом (звичайно, не приїхав). Тому не дивно, що репрезентація видавців та письменників була такою мізерною. А кожне видавництво було презентоване кількома чи кільканадцятьма книжками та альбомами. У такий спосіб назбиралося до ста видавництв. Можна відзначити презентацію дитячої книжки — дійсно багата, зате мультики — тридцятилітньої давності.
Варто додати, що Україна отримала місце на ярмарку безкоштовно, але Міністерство культури вимагало від видавців високої оплати. Таким чином, більшість видавництв проіґнорували захід або на ярмарок прибули своїми шляхами, наприклад, «Темпора» виставлялась на окремому власному стенді, а «Книги ХХІ» скористалися гостинністю Видавничого дому «Києво-Могилянська Академія». У результаті організатори зробили облаву на видавництва — державним було наказано прибути, а приватних — заманювали або шантажували.
Головний стенд нагадував, що в Україні незабаром парламентські вибори. Під вивіскою «Уряд України: відкритість та прозорість» можна було переглянути виставлений на почесному місці фотоальбом з Віктором Федоровичем на обкладинці та послухати промову самого прем’єр-міністра.
Урочисте відкриття очолив віце-прем’єр з гуманітарних питань Дмитро Табачник. Той самий, котрий якось сказав, що українці не купують українських книжок, бо вони їм не потрібні, а також, що українською мовою пишуть інтелектуальні марґінали. Доречно було б запитати, чи ці «кати» українського книговидання в перекладі були випадковими?
Серед видавництв заслуговують уваги (не боюсь відверто рекламувати) Наукове видавництво «Акта» з надзвичайним художнім оформленням книжок, наприклад, «Книга споминів» Михайлини Коцюбинської; «Аскетична література Київської Русі» Архієпископа Ігоря Ісіченка; видання про українське бароко; серія «Ars poetica», в якій видається українська сучасна поезія, а також цикл «Поезія нової хвилі» з чудовими графіками, у серії перекладів — сучасна західна теорія економіки, антропологія культури, філософія.
Видавничий дім «Києво-Могилянська Академія» запропропонував у Варшаві наукові видання та шукає можливості перекладів на польську мову українських наукових надбань, а також партнерів для співпраці. Сама «Могилянка», за словами проф. др. Володимира Моренця, має широкі наукові контакти з Польщею. Наприклад, до друку готується «Теорія літератури в Польщі. Антологія текстів» Боґуслава Бакули; вийшли друком: «Література. Теорія. Методологія», упорядник Данута Уліцька; «Історія Польщі 1795 – 1990 рр.» Ганни Дильонґової; «Мої правильні погляди на все» Лєшка Колаковського. Видавництво зацікавлене в новинках польського гуманітарно-наукового середовища, які надавалися б до популяризації в Україні. На моє запитання про переклади на польську мову українських гуманітарних праць директор видавництва Віра Соловйова поінформувала, що такого досвіду нема, хоч PWN цікавиться деякими публікаціями. А причиною такого стану є брак підтримки української книги за кордоном, на відміну від польських видань, які за межами країни фінансуються Інститутом книжки.
Уваги заслуговує і презентація видавництвом «Ґрані-Т» та журналом «Ї» альбому скульптур Іоанна Ґеорґа Пінзеля, барокового майстра ХVIII ст., «Скульптура. Перетворення». Паралельно поляки видали аналогічний альбом, ще й запросили шанованого спеціалістами Польщі Бориса Возницького. А ще два роки тому в Національному музеї у Львові розтрощилась скульптура Пінзеля «Розп’яття». «Ґрані-Т» з журналом «Ї» показали також публікацію «Україна – Польща. Єдність зброї крізь віки» — про спільні мілітарні перемоги. До цього додано компакт-диск з мультимедійною презетацією як доповнення книги.
Другою цікавою подією була презентація зведеного перекладу Олександра Гваньїні (1538–1614) «Хроніка європейської Сарматії», популярної пам’ятки європейської історіографії, яка активно поширювалася і використовувалася в Україні у XVI–XVIII ст. Хроніку видав ВД КМА.
Дуже шкода, що більшість презентацій відбувались українською мовою без перекладачів, через що зустрічі збирали не більше десяти осіб.
Цікавішу українську програму представило польське видавництво «Чарне», що видає переклади сучасної української прози. Воно організувало автограф-сесії та зустрічі із запрошеними цим видавництвом Ю.Андруховичем, С.Андрухович, Т.Прохаськом, С.Жаданом, провело концерти автентичної музики та джазу.
На національній експозиції з’явився «Потяг до Польщі. Спецрейс/Потяг 76. Центрально-Європейський часопис» за ред. Ю.Андруховича та О.Бойченка. А в ньому — переклади польських письменників. Також показано польськомовну версію «Потягу 76».
Назар Гончар презентував персональну збірку поезії в перекладі на польську мову «Gdybym».
Книжковий ярмарок — це передовсім зустрічі з авторами. Українські видавці запропонували презентації з М.Матіос, Ю.Покальчуком, І.Роздобутько, Г.Тарасюк. Де ж Л.Костенко, В.Шевчук, О.Забужко, М.Воробйов, В.Голобородько, багато інших? На прес-конференції Ю.Андруховича, С.Андрухович, Т.Прохаська перший сказав, що його особисто організатори національного експозиції не запрошували, але навіть, якби запросили — він не погодився б леґітимувати такого віце-прем’єр-міністра (див. вище).
Справжнє малоросійство можна було побачити на стенді українських сувенірів — матрьошка... із зображенням запорізького козака. Менталітет колонії невмирущий...
Гостем Арс Полони був Форум видавців, якого українська влада проіґнорувала. Ольга Гнатишин, менеджер Форуму видавців, оцінює ярмарок позитивно: тут є нагода здобути досвід, запропонувати польським видавцям участь у Львівському Форумі видавців, познайомити з Форумом польські видавництва. Вже про участь заявили традиційні учасники та нові. Цікаво, що польські видавництва презентуватимуть у Львові україномовні наукові видання вишів. Таким чином Форум намагається вийти на міжнародний ринок, однак без сучасного приміщення важко розвивати таку справу.
І наостанку: до бочки дьогтю бодай ложка меду. Фонд польської культури присудив почесну нагороду «За популяризацію польської книжки у світі» неприсутнім на ярмарку київським видавництвам «Критика» та «Дух і літера».
Отож, підсумовуючи, моє враження: я ніби опинився на початку 90-х років, коли організаційні недоліки ще можна було вибачити. Але тепер? Стороннім гостям все може й виглядало непогано, але для людини, яка більш-менш орієнтується у проблематиці, від такого реґресу робиться моторшно. І залишається лише констатувати організаційний непрофесіоналізм та культурну відсталість організаторів Української національної експозиції. Зважаючи на такий досвід, турбує питання: як Україна підготується до футбольного чемпіонату ЄВРО 2012?
