Український журнал - 1/2008

Два царі

Текст: Віталій Портников, Москва 

«План Путіна» відбувся. Якщо мати на увазі конституційну більшість «Єдиної Росії», успіх на виборах політичних партій, що не сумніваються в історичній ролі діючого президента та приниження ліберальної опозиції. Тепер Путін може зі спокійним серцем залишати президентську посаду, перетворюватися на прем’єр-міністра або ж просто на національного лідера і закликати росіян голосувати за свого спадкоємця — першого заступника голови уряду Дмитра Мєдвєдєва. Однак, чи виглядає таким вже стабільним російське політичне майбутнє? Це якраз і є головним політичним питанням наступних кількох місяців російського «нового політичного року». Події розгортаються так швидко, що про парламентські вибори вже ніхто й не згадує — вони здаються частиною призабутої історії. І те, що влада намагалася на цих виборах отримати максимальний результат і використовувала для цього всі резерви, тепер стає зрозумілим. Вони нервували, тому що готувалися до появи спадкоємця. Кожний губернатор бажав продемонструвати свою участь у великій виставі передачі влади. Кожний чиновник з «Єдиної Росії» намагався зрозуміти, якими будуть побажання влади до конституційної більшості — і робив все, щоб цю більшість забезпечити... А тепер, коли все відбулося, знову не можна нічого зрозуміти.Добре, Дмитро Мєдвєдєв висунутий на посаду президента Росії. Все відбулося за найпростішим варіантом. Оголошували про двох наступників — і одного з них запропонували. Добре, Володимир Путін очолить уряд Російської Федерації — він сам говорив про це на з’їзді «Єдиної Росії», коли повідомляв про рішення очолити її передвиборчий список. Добре, перерозподілу повноважень між президентом і головою уряду не буде — це також говорив Володимир Путін. Так що нічого нового у російському політичному житті не відбуватиметься. Мєдвєдєв на виборах переможе. Володимир Жириновський та Геннадій Зюганов створять ілюзію змагання за владу. Демократичні кандидати — Володимир Буковський чи там Борис Нємцов — безнадійні маргінали, отримають свій один відсоток курам на сміх, «Єдиній Росії» і новому президенту на радість. Але далі, що? Як все це функціонуватиме? Як національний лідер, який своїм авторитетом забезпечив перемогу «партії влади» на парламентських виборах і збирається забезпечити перемогу Мєдвєдєва на президентських, збирається приходити із доповіддю до нового президента і розповідати йому, своєму колишньому вихованцеві, про проблеми з економікою і повільне зростання ВНП? А ВНП російською мовою — ВВП. Тобто газети знущатимуться: ВВП доповів про ВВП?У Росії вже колись були два царі. Цар Петро правив після стрілецького заколоту зі старшим братом Іваном. Однак національним лідером тоді вважалася царівна Софія. Як тільки один з царів став підлітком і зажадав справжньої влади, він запроторив національного лідера до найближчого з монастирів і повністю усунув від влади брата. Так що той факт, що у Петра був брат-соправитель, важливий хіба тому, що у Івана залишилися нащадки, які згодом претендували на московський трон і змагалися за нього із нащадками Петра. Однак два царі — це був варіант, який призвів до класичного самодержавного управління у Росії, появи імперії і повної ліквідації впливу вельмож на першого її імператора. Як все це виглядатиме у новому варіанті? Ким має стати Дмитро Мєдвєдєв? Петром чи Іваном? І наскільки ця постать задовольнятиме представників різних політичних угруповань сучасної Росії?Це зовсім не байдужі питання. Адже саме від відповіді на них залежатиме, як розвиватиметься Росія у найближчому майбутньому. І якщо суспільство, загіпнотизоване телебаченням, ще не усвідомило, що наближається до якихось нових історичних випробувань, то еліта вже сьогодні перебуває у стані серйозної заклопотаності. Еліта чекає відповіді на питання «що робити»? Кому реально присягати — Дмитру Мєдвєдєву чи все ж таки Володимиру Путіну? Змінювати Конституцію країни чи все ж таки ставитися до неї як до священної корови? Змінювати риторику на «ліберальну» — бо ж Мєдвєдєв, здається, великий ліберал? Чи залишатися на жорстких путінських нотах, принаймні у зовнішній політиці? Абсолютно не зрозуміло, що робити. Не зрозуміло міністру, не зрозуміло регіональному лідеру, не зрозуміло експертам і політтехнологам. Тому що ніхто ще не вигадав варіанта — як піти з влади і при владі залишитись. Як перестати бути президентом і вважатися кимось авторитетнішим за президента? Як займати другу посаду в країні — але щоб всі думали, що вона перша? І якщо таку формулу знайти неможливо — залишається тільки хвилюватися...