Український журнал - 1/2008

Контур і слово (3) — Мирон Левицький

Текст: Марко Роберт Стех, Торонто 

На краєвидах Мирона Левицького (1913–1993) зрілого періоду його творчості зображені міста Західної Європи (Париж, Барселона, Единбург), метрополії Індії, лісисті пейзажі Канади та Америки, екзотичні закутки Австралії, убогі поселення Мексики, — місця, в яких він жив та працював чи які відвідував під час численних подорожей. Адже від половини 1950-х, коли він переїхав з Вінніпеґу до Торонто й став мистецьким керівником фільмової фірми «Орбіт», яка намагалася зберегти на кіноплівці документальні матеріали про українські поселення в усіх закутках світу, Левицький подорожував досить часто. Два роки, які виявилися визначальними для еволюції його мистецького стилю, він прожив у Парижі, де в 1958 р. в галереї Рор Вольмар мав першу самостійну виставку й здобув прихильну оцінку французьких критиків. Париж став для нього сприятливим середовищем для спроби вписатися у позанаціональний культурний контекст, і атмосфера міста, мов каталіст, допомогла перетопити завчені засоби традиційного мистецтва на самобутній модерний стиль; саме в Парижі Левицький почав компонувати картини з кольорових геометричних (напівабстрактних) площин, які утворювали мало не готичні за стилевідчуттям та духом зображення. Мандрівки до Австралії (де він працював над розписом кількох українських церков), Мексики, Північної Африки, Індії і на Далекий Схід принесли інші враження й інші мистецькі впливи. Втім, у вельми особистій (бо й позапрофесійній) сфері літературної творчості його всуціль полонили українські міські пейзажі дитинства, він-бо присвятив майже всі оповідання зі збірки «Ліхтарі» (1982) вулицям передвоєнного Львова, де народився і виріс, де 1931 поступив до мистецької школи Олекси Новаківського і куди згодом повернувся після студій графіки в Академії Мистецтв у Кракові, щоби працювати ілюстратором книжок у видавництві «Батьківщина» (як відомий майстер гравюри, він і пізніше не відмовлявся від праці для видавництв, проілюструвавши за життя понад триста книжок). Згодом, працюючи художником в Археологічному відділі Академії Наук та Історичному Музеї, Левицький мав змогу систематично вивчати ренесансову й барокову архітектуру Львова та багату колекцію старовинних ікон, стиль яких став одним із домінантних елементів його творчої манери. Зрештою, він не цурався суто релігійної тематики і крім малювання ікон, розписав десять церков у Північній Америці, Австралії та Україні. Українська спадщина, — від інтерпретацій хрестоматійних літературних сюжетів до напівабстрактних зображень народних ритуалів, — залишилася одним із важливих стрижнів його мистецького світу, проте в переосмисленій формі, прирученій волею майстра та «очудненій» універсалізованою стилістикою. Й тільки в ностальгійних новелах Левицький назавжди залишився наївним підлітком на вулицях Львова, безповоротно загублених у вирах минулого часу.