Всі тканини й тілесні органи складаються з клітин, а головний та спинний мозок складають більше сотні мільярдів нервових клітин — нейронів, причому серед них налічується більше, ніж п’ятдесят типів. Саме вони переносять інформацію, керують нашим тілом та почуттями. Щоб розібратися в тому, як працює мозок, насамперед потрібно з’ясувати принципи функціонування та взаємодії нейронів.
Поворухну я пальцями, чи ні?Нейрони спеціалізуються на перенесені інформації про тіло до різних його частин. Інформація може бути найрізноманітнішою, себто інформаційні сигнали можна поділити на групи: вони можуть містити вольове рішення («поворушу я пальцями і напишу цей текст, чи не ворушитиму»), або ж емоції («подобається мені ворушити пальцями, чи не подобається»). Нейрони складаються з трьох важливих частин: клітинного тіла, аксону та дендритів. Клітинне тіло містить в собі елементи, яких кожна клітина потребує для того, аби вижити (наприклад, у клітинному ядрі знаходиться ДНК). Аксон, тобто «відросток» нейрону, який немов довгий кабель проводить електричний сигнал і переносить його до сусідньої клітини. Дендрити — це короткі «паростки» клітинного тіла, які містять в собі рецептори, що своєю чергою записують сигнали, перенесені аксонами інших нейронів. Кожна частина мозку спеціалізується на конкретній функції (наприклад, на смисловій інформації типу «гм-м-м, цікаво, цей ротвейлер жує мою литку — як себе при цьому почуваю?», або згадуванні: «де я цього ротвейлера вже бачив?» і т.п.). Кожна частина мозку має власну комбінацію нейронів та нейротрансмітерів — хімічних речовин, які здійснюють передачу сигналів. Нейротрансмітери вивільняються з аксонів. Їх збирають сусідні нейрони, які згодом можуть переносити сигнал далі. Впливи трансмітерівНаркотики впливають на діяльність трансмітерів одного або кількох типів, а різні трансмітери діють по-різному. Наприклад, адреналін активізує тіло: розширюються повітроносні шляхи, аби передавати м’язам більше кисню; підвищується увага й зосередженість. Допамін подразнює мозковий «центр задоволення», після чого з’являються відчуття задоволення й блаженства. Сератонін впливає на настрій, здатність учитись і запам’ятовувати; ендорфіни, крім іншого, зменшують біль; анандамід включається в процес координації, душевного спокою, плідності тощо. ГАМК-рецептори мають заспокійливий вплив, зменшують біль, оскільки приглушують процеси, які активізують інші нейротрансмітери. Коротше кажучи, коли людина вживає наркотик, кров переносить його в мозок. Вплив окремих наркотиків залежить від нейротрансмітерів, які генеруються; частин мозку, в яких ці нейротрансмітери знаходяться; і від функцій, що їх ці частини мозку забезпечують. А переважна більшість наркотиків впливає не на один, а на кілька нейротрансмітерів одночасно. «Центр задоволення» Однією з основних частин мозку є так званий «центр задоволення», найважливішим нейротрансмітером якого є допамін. Саме «центр» викликає відчуття задоволення під час їжі, пиття чи сексу. «Центр» немов винагороджує ці поведінки позитивними відчуттями, що викликає в нас потребу повторювати таку поведінку знову й знову. За теорією еволюції саме «центр задоволення» відіграє провідну роль у виживанні окремих тваринних видів. Отже, наркотики стимулюють «центр задоволення» у спосіб, подібний до того, як це стається від їжі, питва або сексу.Мозок вміє пристосовуватися. Зв’язки між нейронами постійно, в природний спосіб виникають та зникають. Те саме може відбуватися і внаслідок вживання наркотиків, які подразнюють «центр задоволення», викликаючи приємні відчуття. Потяг до наркотику з’являється в момент, коли людина пригадує ці відчуття і хоче зазнати їх знову. Толеранція до впливу наркотиків може розвиватися по-різному. Можуть виникнути зміни в метаболізмі (печінка почне швидше «переробляти» наркотики), або й у самих нейронах (коли до організму регулярно потрапляють наркотики, які гальмують генерування нейротрансмітерів). Може зменшитися кількість нервових рецепторів, внаслідок чого для досягнення однакового ефекту потрібна буде дедалі більша доза наркотику (наркомани в такому випадку кажуть: «мене вже не вставляє» або «мене вже не кумарить»). Коли організм не отримує те, до чого звик, нейрони повертаються до нормального стану (тобто до стану перед початком регулярного вживання наркотиків) не відразу. Рецепторів вже надто мало, рівень генерування нейротрансмітерів надто низький. Мусить минути певний час, поки організм звикне до нестачі наркотиків, а це призводить до так званого «абстинентного синдрому».За Міжнародною класифікацією хвороб 10-го перегляду (Психічні та поведінкові розлади, спричинені прийманням психоактивних речовин) під кодами F10-F19 записано залежність. Залежність дефіновано як хворобу. Хворобу, для якої типовими є такі симптоми: сильний потяг, слабкий самоконтроль, підвищена толеранція до впливу наркотиків, абстинентний синдром, продовження вживання всупереч очевидній шкідливості, повне занедбання інших інтересів. Для того, щоб встановити діагноз залежності, достатньо, аби людина відповідала чотирьом критеріям із згаданих шістьох. З мого боку це все. Сподіваюся, вам не було нудно. І не виникло бажання «ширнутися». 
