Український журнал - 4/2008
Що ми знаємо і що хотіли б знати про Росію
(Скачати весь номер: 4/2008 [PDF, 2 Mb])
Текст: Лубош Палата, редактор газети «Лідове новіни», Прага
Писати про Кремль — це те саме, що прогнозувати погоду. З Кремлем, як і з метеорологією: імовірність вдалого прогнозу знижується, обернено пропорційно до часового відтинку прогнозу. Словом, як казала моя бабуся: «Метеорологам можна вірити хіба тоді, коли кажуть, яка погода є саме тепер. Та й то не завжди». А писати про Росію — означає займатися «кремльологією», що насправді про суть тамтешнього режиму, чи якщо хочете, тамтешньої політичної системи, говорить більше ніж сотні політологічних трактатів. На думку колишнього чеського президента Вацлава Гавела, сьогоднішня Росія поєднала «те найгірше з комунізму із тим найгіршим із капіталізму». Я б настільки радикальним не був. Сьогоденна Росія не засуджує до смертної кари черги своїх громадян і, за винятками на кшталт Ходорковського, не ув’язнює їх за політичні погляди та не висилає до Сибіру. Порівнюючи з навколишнім світом, люди тут живуть цілком пристойно і мають певні свободи, включно зі свободою виїхати з Росії і до неї повернутися. Росія не є демократією, але вона також не є диктатурою. В Росії існує придушена, але дозволена опозиція; придушені, але вільні засоби масової інформації.Та фактом, який не може не бентежити, є те, що у сьогоднішній Росії свободи і демократії менше ніж раніше. Але росіяни і на це мають своє пояснення — в Росії нині менше демократії і свободи, ніж за Єльцина, тому, що зруйнована тоді держава нині знову почала функціонувати. А на запитання: «Що краще: сильніша держава чи більше демократії?» — у росіян відповідь однозначна: «Сильна держава». Хоча це не мусить бути назавжди. «Путін відновив державу, у Медведєва завдання відновити демократію», сказав мені один цілком ерудований російський пенсіонер перед виборчою дільницею у Москві.Вибори президента відбулися на початку березня. Щоправда, світ ще до них і, зрештою, дотепер сперечається, чи дійсно йшлося про вибори? Їхній переможець був відомий вже заздалегідь, з тієї миті, коли Володимир Путін назвав Дмитрія Медведєва своїм наступником. Ще до того, як Путін це зробив, я прочитав (і сам написав) не одну статтю, розмірковуючи, хто би тим наступником міг бути? Ім’я Медведєва я в жодній зі статей не зауважив. Так само, як ніде, аж до часу, коли це сталося, не прочитав сценарію, за яким Путін президентські функції змінює на прем’єрські. Путін вибрав Медведєва, а вибори підтвердили те, що мали підтвердити, а саме, що з квітня Росія матиме нового президента.Медведєв демонстративно ігнорував передвиборчі дебати, адже його вибрав Путін, то навіщо входити в якісь політичні баталії з політичними маргіналами та ще й перед телевізійними камерами? Не здійснював він також, якщо не рахувати тих два чи три мітинги, жодної передвиборчої кампанії. В цьому потреби і не було, адже державне телебачення добре знало, ким саме треба заповнити інформаційний простір. Не дивлячись на це все, у Росії пройшло голосування. Вільне, з кількома кандидатами, з яких, наприклад, лідер комуністів Геннадій Зюганов не залишив на сучасних російських можновладцях сухої нитки. Тридцять відсотків голосів, які росіяни віддали за опозиційних кандидатів, вже не можна вважати ознаками диктатури.Але в Росії вам всі скажуть, що всі ті вибори, весь той парламент, всі ці суперники Медведєва — то лише куліси. І вся, чи майже вся влада, як колись в руках партії, так нині в руках Кремля. Але якщо колись всі знали, що це Комуністична партія, то нині про те, що і хто власне уособлює Кремль — можна лише робити припущення.Чи панує у Росії «пітерський клан» колишніх офіцерів КҐБ? Чи Путін є дійсним вождем, чи лише маріонеткою? А якщо Путін дійсний володар, то тоді ким буде Медведєв? Чи є Медведєв частиною клану, хоча і не був у КҐБ? Чи Медведєв дійсно найбільш ліберальний політик Кремля, чи він лише прикидається? Та навіть, якщо він і є лібералом і хоче дати росіянам більше свободи, чи буде в нього достатньо можливостей зробити це? Що ми знаємо про російську економіку, якою керує «Газпром», ще донедавна очолюваний Медведєвим? Чи нинішнє російське економічне диво закінчиться так само швидко, як економіка за Єльціна?Такі питання можна ставити ще на кількох наступних сторінках. Росія і нині є таємничою, непрозорою країною, яку важко описати. Країною, в якій час і історія пливуть інакше, ніж у Європі. Кожен «кремльолог», який хоч трохи чогось вартий, зізнається у тому, що не знає, що буде за рік і не знає, що буде за місяць і тільки трохи відчуває, що там може діятися саме зараз. Росію не треба боятися, але бажано бути обережним, незважаючи на те, що вперше в історії Росії глава держави передав владу конституційним способом. Та чи це в Росії щось важить? Ніхто не знає.
