Український журнал - 5/2008
БЕЗ КОРІННЯ (уривок з роману)
(Скачати весь номер: 5/2008 [PDF, 2.4 Mb])
Наталена Королева
Тиждень за тижнем минали серед нудного, але впертого навчання тяжкої для европеїзованого вуха московської мови. Ноель дуже намагалась, а проте розуміла дуже мало. Ще менше розумів її навчитель, коли вона висловлювала за ним дивовижні для неї комбінації звуків, що творили тут звичайні слова, додаючи до них часом і «коментарії», надхнені дотепною Марусею, яка швидко вправлялась у французькій мові. І ті, немов лапаті «пожалуйста», клесуваті «взаїмоатнашєнія», повзаючі «полєзності» й мов позакручувані та мов у вузли пов’язані «удовлєтворенія» та «законосообразності» творили в її розвиненій фантазії химерні зоологічні чи ботанічні зображення, неначе ті абстрактні поняття були назвою кумедних чи страховинних звірят та рослин. Коли ж приходила на поміч Маруся, що годинами сиділа, вишиваючи, в Ноелиній кімнаті, — тоді з її «дешифрування» виростали вже неабиякі нісенітниці, що приводили навчителя — чистої породи Москаля, — у правдивий жах.— «Цвєлі, цвєлі цвєтікі і пабльоклі», — переписувала в десятий раз Ноель, заглиблюючись у містерійну премудрість, пов’язану з рогатою літерою «[‘ять’]», потім тяжко зідхала, намагаючись поправно вимовити:— «Цвеле, цвеле, цвецеле...»Маруся хвилину вслухувалась в Ноелин монолог і по-менторськи виголошувала:– Але, де там! І що бо ти, сестро, цвенькаєш? Ану, прокажи ще раз...Дві темноволосі дівочі голови схилялись над «общєй тетрадью» (зшитком для вправ) і після різних спроб та дебат Маруся нагло розцвітала:– Та он воно що! Насилу догадалась! Репете! (Говори за мною):– «Цвірінь, цвірінь, голоцуцики! Тай подохли»! От тепер це — ясно!...Але ж учителеві ставало «зовсім не ясно», що він мав робити: плакати чи реготатися, вправляючись із такою ученицею. Та — платня була добра, учениця явно намагалась збагнути всю ту «бездну премудрости» й ті неймовірні «парафрази» висловлювала цілком бона фіде, а тому він не відмовлявся. Коли ж товариші, студенти-філологи розпитували його, який має заробіток? — відповідав цілком серіозно:— Навчаю молоду Абесинку нашої мови. — А потім ще додавав: — А порозуміваємось «на зулу-кафрському нарєчії».А проте, коли вже у вікнах Ноелиного покою показалися спочатку зім’яті й іще липкі від запашної смоли яснозелені каштанові листки, — вона вже поправно читала кирилицею. На початку ж травня, коли надходив час їхати на іспити до інституту, — її покликали до батьківського кабінету.В кyтax великого покою вже дрімали вечірні присмерки, тулячись до темних меблів з моченого старого дуба. Бронзові та мармурові статуї, великі шафи бібліотеки, мисливське приладдя на оленевих рогах і різні незрозумілі, а також пам’ 
